Вже зараз можна прогнозувати, що зміст мирних домовленостей викличе обурення у більшості українців, причому за багатьма пунктами
Останні розбіжності
Поки тривають човникові перемовини США — Україна та США — Росія, звісно, не можна сказати напевно, чим вони завершаться: провалом чи домовленістю. І якщо домовленістю, то до яких поступок буде примушено Україну. Однак це не означає, що наразі всі спірні питання залишаються у підвішеному стані.
Володимир Зеленський вранці 8 грудня у телефонному інтерв'ю Bloomberg News розповів про дві ключові розбіжності. За його словами, в елементах мирного плану США потребують подальшого обговорення такі "чутливі питання", як гарантії безпеки для України та контроль над східними регіонами. Зеленський повідомив, що переговори ще не призвели до згоди щодо українського Донбасу, тобто Донецької та Луганської областей. "Є бачення США, Росії та України — і у нас немає єдиної думки щодо Донбасу", — сказав він. Крім того, Київ наполягає на окремій угоді про гарантії безпеки з боку західних союзників, перш за все США.
Спецпосланець США з питань України Кіт Келлог, виступаючи 6 грудня в Сімі-Валлі (Каліфорнія) на національному оборонному форумі імені Рональда Рейгана, розповів, що мирна угода щодо завершення війни Росії проти України нібито вже виходить на фінішну пряму. "Ви розумієте, що останні 10 метрів до мети завжди є найскладнішими. І я думаю, що ми перебуваємо на останніх 10 метрах спроби завершити цей конфлікт", — сказав він. За його словами, зараз увага зосереджена на питаннях Донецької області та Запорізької АЕС, яку окупували російські війська. Келлог вважає, що "решта речей вирішаться досить добре".
І от ця "решта речей" варта не меншої уваги, ніж питання Донеччини, ЗАЕС та гарантій безпеки.
Якщо називати "речі" своїми іменами
Американські та європейські медіа розповідають про тиск Вашингтона на Київ з метою примусити віддати Москві контрольовану ЗСУ частину Донеччини. Цей тиск характеризує перебіг перемовин в цілому: Україна повинна робити поступки, щоб Путін погодився припинити вогонь. Отже, якщо про "решту речей" вже домовлено, то ці домовленості навряд чи на користь України чи хоча б компромісні. Скоріше можна припустити, що українські переговорники вже погодили односторонні поступки.
6 грудня Зеленський визнав, що "справедливий, достойний і чесний мир" — це диво, яке ніхто нам не подарує. Під час військового молитовного сніданку з нагоди Дня ЗСУ він зазначив, що День святого Миколая, який 6 грудня відзначають християни в багатьох країнах Європи та світу, — час, коли віра в дива найміцніша, а для України найкращим подарунком був би мир. "Справедливий, достойний і, як всі говорять, чесний. І на мій погляд, важливо, щоб він був тривалий, — розповів він захисникам України. — Але ми знаємо: ніхто нам не подарує цей мир — це потрібно вибороти".
Ось так, легенькими натяками, громадську думку спонукають змиритися з тим, що мир буде несправедливим, недостойним, нечесним та ще й нетривалим. А що ж громадська думка?
Інерція завищених очікувань
8 грудня компанія Іnfo Sapiens оприлюднила результати опитування, проведеного у період з 15 по 28 листопада, про ставлення до можливих поступок. І одразу бачимо парадокс. Дві третини опитуваних, 67%, погодилися з тим, що Україна має піти на певні поступки заради досягнення миру, і лише 30% опитаних заявили, що не готові на жодні поступки. Однак, коли респондентам дали перелік десяти можливих поступок, усі десять більшістю голосів було відкинуто. Це важливо для розуміння суспільних настроїв в Україні у разі, якщо Трампу все ж таки вдасться подолати останні 10 метрів, про які каже Келлог.
Найбільший спротив, 95%, викликала забаганка Путіна віддати йому повністю всю територію Запорізької та Херсонської областей. Якраз на цій вимозі Трамп не наполягає. Однак серед решти дев’яти поступок вісім у тому чи іншому вигляді нам нав’язуються спільно Москвою та Вашингтоном.
Зокрема, 81% опитаних проти зменшення чисельності або обсягів фінансування ЗСУ. Так званий "мирний план Трампа" містив пункт про обмеження ЗСУ в мирний час до 600 тисяч. Потім західні медіа повідомляли, що європейським та українським переговорникам вдалося підняти цю стелю до 800 тисяч. Але у будь-якому разі це обмеження українського суверенітету. Фактично це визнання України переможеною стороною. Зазначимо, що обмеження чисельності ЗСУ викликає в суспільстві навіть більше відторгнення, ніж передача під контроль Росії неокупованих територій Донеччини та Луганщини (79%).
Понад три чверті респондентів, 76%, проти визнання контролю Росії над вже окупованими частинами Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. І майже три чверті, 74%, проти відмови від повернення всіх окупованих територій (воєнним шляхом), як і проти надання офіційного статусу російській мові в Україні. Вимога про мову начебто матиме пом’якшений вигляд (про прийняття Україною правил ЄС про захист мовних меншин).
По 68% негативної реакції отримали вимоги визнання контролю Росії над Кримом і відмови від членства в Євросоюзі. Втім, останньої поступки начебто ніхто від нас не вимагає (окрім Орбана, але він не є учасником мирних переговорів, максимум він може дати приміщення для проведення завершальної фази на рівні президентів).
56% проти відмови від членства в НАТО і 52% проти заборони розміщення військових баз або військ НАТО на території України. Ці дві вимоги теж грубо обмежують український суверенітет.
Отже, незалежно від того, яке буде вироблено формулювання щодо Донеччини, якщо мирної домовленості буде досягнуто, вона викличе різко негативне ставлення серед українців. І це закономірно, адже в суспільстві залишається інерція завищених очікувань, сформована майже чотирма роками позитивної пропаганди про близьку перемогу без непопулярних рішень: без переведення економіки на воєнні рейки, без відмови від популістських статей бюджету, без зниження мобілізаційного віку до 18 років тощо.
Хто має вирішувати
Інше опитування Іnfo Sapiens, проведене у період з 5 по 26 листопада, зафіксувало потужні протестні настрої українців. 51,4% респондентів заявили, що братимуть участь у протестних акціях, якщо Україна під час переговорів піде на компроміси, які, на думку опитаних, будуть неприйнятними.
Протестні настрої мають дві складові. Перша — це негативне ставлення до змісту домовленостей. Вже зараз можна прогнозувати, що цей зміст викличе обурення у більшості українців, причому не лише одним якимось пунктом, а багатьма.
Друга складова протестних настроїв — це негативне ставлення до нинішньої влади і персонально до Зеленського, чиї помилки упродовж шести з половиною років призвели до того, що умови мирних домовленостей набагато гірші, ніж могли б бути.
Ймовірно, деякою мірою влада зможе знівелювати протестні настрої пропагандою. Однак — лише деякою мірою. Наприклад, намагання каналізувати негативні емоції українців на Трампа не призведуть до зменшення масштабу протестів, а лише до того, що на протестних акціях буде багато гасел проти Трампа.
Влада має ефективний спосіб збити першу складову протестних настроїв. Це — перекласти відповідальність за вирішення питання війни і миру на військовослужбовців, які зараз тримають фронт. За великим рахунком, думка "диванних воїнів" нічого не варта. Їм легко демонструвати незламність у тилу.
Для воїнів питання війни і миру — не просто складне, а дуже болюче. На одній шальці терезів — ганебні поступки після майже чотирьох років звитяги і надзусиль. На іншій шальці — нарешті кінець війни і можливість повернутися до мирного життя, до дружин і дітей.
Технічно є варіанти, як організувати представницьке соціологічне опитування серед військовослужбовців або й навіть їхнє загальне таємне голосування. Але при цьому слід відмовитися навіть від думки диктувати чи фальсифікувати позицію військових.
Можна припустити, що більшість воїнів проголосує за мир. Хоча б тому, що влада не забезпечила їм належного поповнення, чітких термінів служби тощо, натомість відпустила молодиків 18-22 років за кордон.
Якщо влада перекладе вибір між війною і миром на військовослужбовців на фронті, то цивільні не матимуть морального права протестувати проти вибору, який зроблять воїни. Однак це не скасує другу складову протестних настроїв.
