Камбоджа і Таїланд знову воюють. Як і Конго з Руандою. Мирні угоди між ними, підписані в компанії з Трампом, виявилися фільчиними грамотами
Що не так із мирними угодами імені Трампа
Американський президент приписує собі вісім мирних угод, укладених при посередництві США протягом цього року. Нагадаємо коротко, про що саме йдеться. Перша угода — між ДР Конго та Руандою. Друга — між Камбоджею і Таїландом. Третя — угода про припинення війни у Секторі Газа. Четверта — про припинення прикордонного конфлікту між Індією і Пакистаном. Щоправда, індійський прем’єр Нарендра Моді заявляв, що американці до цього стосунку не мають. П’ята — зупинка 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном. Шоста — угода між Азербайджаном та Вірменією. Сьома — щодо запобігання спалаху військового конфлікту в Косово. Хоча між Белградом і Пріштіною відносини напружені, однак сербська влада переконує, що не збиралася воювати проти Косово. Восьма угода — між Єгиптом та Ефіопією, які сперечалися, а не воювали, через дамбу GERD на Блакитному Нілі.
Дві перші згадані угоди вже порушені, у третій виконаний лише перший етап — ХАМАС відпустив заручників, а Ізраїль звільнив із тюрем палестинських бойовиків. Перехід до наступних етапів поки виглядає сумнівним передовсім через те, що ХАМАС, який є головним політико-військовим угрупуванням у Секторі Гази, не підписував угоду, котра зобов’язує його роззброїтися та самоліквідуватися. Припинення бойових дій між Індією та Пакистаном, а також угоди по Косово та між Єгиптом й Ефіопією, мабуть, недоречно включати до переліку миротворчих потуг Трампа. Що ж до миру між Азербайджаном та Вірменією, то ключова заслуга тут належить Туреччині, яка сприяла зростанню військової міцності Азербайджану, який встановив повний контроль над Нагірним Карабахом. Американці в результаті угоди отримали можливість заробити на транспортному коридорі територією Вірменії. Але вони не є гарантом миру. Трамп, скоріше за все, навіть не знає, де знаходяться ці країни. Так, стверджуючи, що він "вирішив" конфлікт між Азербайджаном і Вірменією, глава Білого дому назвав Вірменію "Албанією", а Азербайджан — "Абербайджаном".
Але повернемося до бойових дій між Таїландом і Камбоджею та ДР Конго і Руандою. Головна їхня причина — невирішеність глибинних підвалин багаторічних конфліктів між ними. Почнемо з азійських порушників угоди імені Трампа. З територій бойових дій евакуювали півмільйона цивільних, є жертви з обох сторін. У Таїланді на додаток ще й спалахнула політична криза, через яку прем’єр Анутін Чарнвіракул розпустив парламент. Вибори відбудуться в цій країні на тлі загострення бойових дій на кордоні з Камбоджею.
Нагадаємо, як укладалася мирна угода між ними. У травні під час перестрілки неподалік буддистського храму ХІ століття Преахвіхеа, який знаходиться на спірній території, загинув камбоджійський солдат, а в липні на міні підірвався та втратив ногу вже таєць. 24 липня Таїланд завдав повітряних ударів по військових цілях камбоджійців. Бойові дії тривали по 28 липня, коли сторони за посередництва Малайзії домовилися про "всеосяжне" перемир’я. 26 жовтня у присутності глави Білого дому представники Таїланду і Камбоджі уклали мирну угоду. "Ми зробили те, про що багато хто казав, що це неможливо", — нахвалявся тоді Трамп. Коли йому доповіли, що бойові дії між Таїландом і Камбоджею відновилися, але в іншому місці, той пообіцяв "зателефонувати і припинити війну". А коли журналісти запитали у прем’єра Таїланду Чарнвілакула про мирну угоду, підписану за посередництва Трампа, він коротко відповів: "Я вже цього не пам’ятаю". Дуже показова репліка, яка збиває пиху з головного миротворця сучасності.
Інша мирна угода — між Конго і Руандою — взагалі протрималася менше тижня. Її помпезно підписали 4 грудня в Інституті миру імені Дональда Трампа у Вашингтоні. "Ми зібралися в Інституті миру США, щоб підписати історичну угоду, яка завершить один із найбільших конфліктів у світі. Це чудовий день для США, для світу і для цих двох країн", — заявив американський президент. Днями ж бойовики угрупування народності тутсі М23 за підтримки руандійського спецназу почали наступ у конголезькій провінції Південний Ківу та захопили стратегічне місто Увіра. Бої в цьому регіоні тривають, повідомляється про сотні загиблих, переважно мирних мешканців.
Як і в попередньому випадку, мирна угода за посередництва Трампа була підписана без урахування природи конфлікту. Він має тривалу історію. Під час геноциду тутсі в Руанді тоді ще Заїр пустив до себе тисячі біженців цієї етнічної групи та розселив їх у провінції Північний Ківу у прикордонні. Коли у сусідній країні до влади прийшли тутсі, в Конго вже побігли хуту. Тутсі за підтримки Руанди створили бойові загони М23, які конфліктували з армією Конго. Руандійська влада підтримувала своїх проксі, щоб контролювати багату корисними копалинами провінцію. Сталося так, що влада Конго фактично не контролювала свій кордон із Руандою, багатий корисними копалинами. Спроби навести лад щоразу наштовхувалися на відсіч з боку М23.
"Трамп не розуміє різницю між угодою та миром"
Аналітичний матеріал із такою назвою опублікувала британська The Guardian. Його автор Пітер Бомонт зазначає: те, чим займаються Трамп і його посланці, — укладання угод у бізнесовому сенсі. Тобто це суто транзакційний процес, навіть шоу, що дуже відрізняється від тривалої та складної роботи мирного посередництва. Іншими словами, угода заради угоди чи заради піару самого Трампа. "Найнебезпечніше, — наголошує Бомонт, — що відсутність зобов'язань є очевидною для всіх учасників, перетворюючи переговори на тривалі вправи з недобросовісності, де гра полягає в тому, щоб обмінюватися взаємними звинуваченнями через невдачу, а посередник (в особі Трампа) часто є найненадійнішим та найнедобросовіснішим актором". Споглядаючи за тим, як американці протискають "мирний план" щодо війни в Україні, з автором статті неможливо не погодитися. Але з певними доповненнями.
Перше доповнення: Трамп використовує для примусу до угод тактику батога і пряника. Він погрожував Таїланду і Камбоджі застосувати щодо них мита, а якщо помиряться, навпаки, пом’якшити економічні умови співпраці з США. Друге доповнення: майже у кожній угоді Америка отримує зиск для себе. Як у випадку транспортного коридору між Азербайджаном і Туреччиною територією Вірменії, чи з видобутком копалин у Конго. І на угоду щодо миру в Україні Трамп дивиться крізь призму прибутку. Росія це вловила і налагодила місток між Кирилом Дмитрієвим та Стівом Віткоффом. Москва підкуповує Вашингтон ласими спільними проектами. І навіть якщо в угодах немає прямої фінансової вигоди, є вигода для самого Трампа, який за кожну з них вішає на себе уявні ордени миротворця.
Третє доповнення витікає з попереднього: окремі країни заради користі для себе використовують марнославство глави Білого дому. Коли Індія не визнавала його ролі в зупинці чергової серії прикордонного конфлікту в штаті Кашмір, Пакистан, навпаки, підтримав отримання Трампом Нобелівської премії миру. Також висунуло його кандидатуру на цю престижну нагороду керівництво Камбоджі, Ізраїлю, Азербайджану, Вірменії, Руанди. Підлабузництво до нинішнього президента США стає трендом. Чого тільки варта премія миру ФІФА, яка вручена вперше в історії цієї організації. До речі, через це неурядова організація FairSquare звернулася зі скаргою до етичного комітету ФІФА з вимогою провести розслідування щодо очільника організації Джанні Інфантіно.
Четверте доповнення: Трамп використовує персональний тиск на тих, хто відмовляє йому в угодах. Існує припущення, що Індія отримала високі мита від Штатів не через імпорт російської нафти, а тому, що прем’єр Моді не дав Трампу оголосити себе миротворцем в індійсько-пакистанському конфлікті. Також бачимо тиск на Володимира Зеленського, коли Трамп каже, що тільки президенту України не подобається його "мирний план".
П’яте доповнення: нерозуміння природи і суті конфліктів, які Трамп начебто зупиняє. Приміром, камбоджійська влада активно співпрацює з Китаєм, натомість Таїланд завжди орієнтувався на США. Мирячи їх, Трамп ставить на одну сходинку авторитарний прокитайський режим у Пномпені та демократичний режим у Бангкоку. Відштовхуючи тим самим від себе важливого союзника. І в "мирному плані" щодо України простежується абсолютне нерозуміння природи українсько-російської війни. Звідси абсурдні ідеї від виходу ЗСУ з Донбасу до створення "вільної економічної зони" на не окупованій його території.
"Миротворчість" Трампа — це проблема, яка поширюється не лише на існуючі війни і конфлікти, вона більш масштабна. Після оприлюдненої безпекової стратегії США у дуже багатьох склалося враження, що і Трамп, і коло його радників добре розуміються на грошах, але мало петрають у геополітиці.
