2025 рік, що минає, з точки зору геополітики, безсумнівно, можна назвати роком Трампа. Точніше, роком стратегічних помилок Трампа, які він не збирається виправляти
Девіантною політикою президент США послабив свою країну та посилив геополітичного суперника. Цьому сприяють усі три його головні помилки: українська, європейська та американська.
Українська помилка Трампа
Про помилковість політики Трампа стосовно російсько-української війни говорять постійно і в Україні, і в Європі, і в США. Ми відзначимо лише один аргумент: попри очікування Трампа, ця його політика не послабила, а зміцнила залежність Росії від Китаю і тим самим посилила Китай.
У вересні оглядач CNN з питань міжнародної безпеки Нік Пейтон Волш підбив проміжний підсумок миротворчих зусиль Трампа: "Вісім місяців було витрачено президентом США марно на непотрібні зближення з Москвою та підрив стратегічного трансатлантичного альянсу, який Вашингтону знадобиться ще в найближчі десятиліття". І він назвав мотив цих "непотрібних зближень": "Переконання Трампа в тому, що він якимось чином, силою своєї особистості, зможе переконати Путіна укласти мирну угоду, підживлювалося стратегічним припущенням, що Москва — потенційний союзник США проти Китаю, а не васал Пекіна, який займається виробництвом енергоносіїв".
Волш висловив оптимістичну надію, що "Вашингтон виніс цінні та очевидні уроки" та "Трамп тепер не має жодних ілюзій". Оглядач CNN геть недооцінив завзятість Трампа — чи правильніше сказати впертість? Стаття Волша вийшла 8 вересня, а за півтора місяця, 22 жовтня, Трамп підтвердив журналістам свою надію відірвати Росію від Китаю. "Джо Байден і Барак Обама змусили Китай і Росію об'єднатися, а цього ніколи не слід допускати. Вони не можуть бути дружніми, вони не можуть бути такими за своєю природою", — заявив він на зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.
Подальші події показали, що Трамп продовжує сподіватися розірвати союз Путіна та Сі Цзіньпіна. А Путін цим успішно користується, відправляючи до США свого спецпосланця Кіріла Дмітрієва з прожектами "взаємовигідного економічного співробітництва". У Білому домі чудово знають, що Америка має вбухати в ці прожекти трильйони доларів, перш ніж вони почнуть давати якусь віддачу. Але Трамп готовий обіцяти Путіну ці інвестиції, аби прив'язати його до себе.
В результаті Путін, як і раніше, має від Трампа карт-бланш на наступ в Україні, Вашингтон тисне на Київ явно сильніше, ніж на Москву. І що вигіднішою для Путіна виявиться мирна угода, то потужнішими будуть геополітичні позиції його старшого брата — Сі Цзіньпіна.
Європейська помилка Трампа
Також багато сказано про помилковість політики Трампа щодо Європи та НАТО. Він обнулив ціну американських гарантій безпеки європейським членам Альянсу. Якийсь час можна було повірити, що він це не всерйоз, а лише з виховною метою, щоб домогтися від партнерів по НАТО підвищення рівня військових витрат. Проте з Вашингтона регулярно йшли й інші меседжі: США не мають сил на війну на два фронти, тому США фокусуються на Тихоокеанському театрі можливих військових дій, а про Європейський театр нехай подбають самі європейці.
Тим самим Трамп обнулив ціну американських гарантій безпеки не лише членам Альянсу, а й узагалі всім союзникам США, включаючи Тайвань та інших союзників на Тихому океані. Трамп показав, що наразі всі гарантії залежать виключно від його особистого настрою. А настрій його залежить від того, яких гарних слів йому скажуть Путін та Сі Цзіньпін. Скажуть вони, що "цю війну розв'язали Обама та Байден", і він розтане.
Фактично це запрошення Москві та Пекіну до одночасної атаки. Про те, що це реальна перспектива, розповів генерал Алексус Гринкевич, який з початку липня цього року командує Європейським командуванням США (EUCOM) та об'єднаними силами НАТО у Європі (SACEUR). Незабаром після призначення на ці посади він повідомив німецькій газеті Bild, що США та їхні європейські союзники, ймовірно, мають всього півтора роки на підготовку до повномасштабного військового конфлікту з Китаєм і Росією. За його оцінкою, дві диктатури, ймовірно, завдадуть скоординованого удару 2027 року. На думку Гринкевича, якщо Сі Цзіньпін справді вирішить напасти на Тайвань, він, певно, погодить свої дії з Путіним. Це відчинить двері військовому конфлікту глобального масштабу. "Для мене це означає, що обидві речі можуть статися одночасно", — сказав генерал. За його словами, насувається подвійний удар з боку Китаю та Росії, і саме 2027 рік "потенційно може стати роком кризи".
Трамп зараз примушує до максимальних поступок Путіну не лише Україну, а й Європу. Кожна така поступка посилить Путіна і підвищить ймовірність його удару по східному флангу НАТО, щоб європейці не надумали прийти на допомогу Тайваню у разі нападу Китаю.
Американська помилка Трампа
Про те, що Трамп обнулив свої гарантії безпеки не лише європейським, а й тихоокеанським союзникам, включаючи Тайвань, чітко свідчать його імперські амбіції на Північноамериканському континенті. Трамп неодноразово висловлювався про бажання приєднати до США Канаду та Гренландію. Канада є членом НАТО, як і Королівство Данія, автономною частиною якого є Гренландія.
21 грудня Трамп заявив, що призначив губернатора Луїзіани Джеффа Лендрі спецпосланцем США у Гренландії, щоб той "очолив наступ". "Нам потрібна Гренландія для національної безпеки, а не через корисні копалини. Якщо ви подивитеся на Гренландію, подивитеся вздовж усього узбережжя, ви побачите всюди російські та китайські кораблі. Вона нам потрібна для національної безпеки. Ми маємо її мати", — пояснив він журналістам наступного дня.
Як бачимо, проблема не лише в тому, що Трамп відмовився від функції глобального поліцейського, який карає агресорів та захищає їхніх жертв. Ситуація ще гірша: Трамп сам хоче бути агресором та "приростати територіями". Звідси один крок до поділу світу з Сі Цзіньпіном і Путіним.
Трамп неодноразово пояснював свої претензії на Гренландію та на Панамський канал, а також свої погрози Венесуелі бажанням послабити в обох Америках (Північній та Південній) вплив Китаю. Він хоче сам господарювати в обох Америках. Саме в цьому він бачить сенс свого гасла MAGA ("Зробімо Америку великою знову!").
І якщо Китай почне військове поглинання Тайваню, а Росія атакує східний фланг НАТО, чи прийде Трамп комусь на допомогу? Або наслідуватиме приклад агресорів і сам кудись вторгнеться "заради національної безпеки США?"
Вікно можливостей для Китаю
У березні агентство Bloomberg повідомило, що міністерство оборони Тайваню визначило 2027 рік як ймовірний час початку вторгнення Китаю на острів.
У травні держрада КНР опублікувала "Білу книгу про національну безпеку Китаю в нову епоху". Щодо Тайваню там говориться, що Китай "не обіцяє відмовитися від застосування сили" і "залишає за собою право на всі необхідні дії" для "возз'єднання" з островом.
20 листопада у Reuters вийшла докладна розповідь з інфографікою про те, як відбуватиметься це вторгнення. "Китай мобілізує армаду цивільних судів, які можуть допомогти у вторгненні на Тайвань — місії, яка може перевершити висадку в Нормандії під час Другої світової війни. Агентство Reuters використало дані відстеження суден та супутникові знімки для моніторингу ролі цивільних судів у китайських морських навчаннях цього літа. Навчання показали, що Китай розробляє конкретні плани вторгнення, кажуть експерти з військово-морської війни, і відпрацьовує нові методи, спрямовані на прискорення висадки військ та техніки на берег у спробі придушити оборону Тайваню", — пояснило агентство.
22 грудня воно переповіло доповідь Пентагону про плани Китаю. У доповіді докладно описується нарощування військової могутності Китаю (включно з ядерним арсеналом) і йдеться, що "Китай розраховує вступити у війну проти Тайваню і здобути перемогу до кінця 2027 року". У доповіді зазначається, що Пекін удосконалює свої військові варіанти захоплення Тайваню "грубою силою", додаючи, що одним із варіантів можуть бути удари на відстані 1500-2000 морських миль від Китаю. "У достатній кількості ці удари можуть серйозно підірвати та дестабілізувати присутність США у зоні конфлікту в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні", — додається у доповіді.
Можна навести ще десяток публікацій, де йдеться про плани Пекіна на Тайвань і саме на 2027 рік. Чому саме на 2027-й? Відповідь очевидна, якщо подивитися на Трампа. У листопаді 2028 року в США будуть чергові президентські вибори, і Китай не має жодної гарантії, що прийде хтось зручніший для нього, ніж Трамп. Якщо напасти на Тайвань влітку 2028 року, у розпал передвиборної кампанії в США, то Трамп може "влізти в бійку", щоб покрасуватися перед виборцями. Той самий ризик буде влітку 2026 року, перед проміжними виборами до Конгресу США. А ось 2027 року ризики найменші. Вікно можливостей, що відкривається лише одного разу.
