Верховна Рада ратифікувала два документи: Угоду про Позику на підтримку України (на суму 90 млрд євро) та Меморандум про взаєморозуміння (щодо отримання Україною макрофінансової допомоги в рамках Позики на підтримку України).
Ця позика дуже потрібна Україні. Але при цьому вона містить невигідні владі умови — і вигідна політичним конкурентам Володимира Зеленського.
Вимоги Євросоюзу до української влади, записані в ратифікованих документах, політично вигідні опозиції. Цю вигоду ми побачили вже: напередодні ратифікації Зеленський вперше за багато років зустрівся з представниками фракцій та груп парламенту, причому не з усіма разом, а почергово.
В Меморандумі, який стосується 8,35 млрд євро макрофінансової допомоги у 2026 році, записано, що виплата всіх трьох траншів допомоги буде обумовлена, серед іншого, вимогою до органів влади України "продовжувати підтримувати та поважати ефективні демократичні механізми, включаючи багатопартійну парламентську систему та верховенство права".
От Зеленський і був вимушений демонструвати, що він поважає багатопартійну парламентську систему. Інакше грошей не дадуть.
Але це — дрібниця порівняно з тим, що записано в Угоді, яка стосується всіх 90 млрд євро кредиту у 2026-2027 роках. Нагадаємо, що фактично це безповоротний і безвідсотковий грант, який нам просто дарують. Але формально це кредит. І в Угоді записано три випадки, у яких гроші доведеться повертати.
Перший випадок: Росія виплачує нам репарації, тоді ми маємо їх віддати Євросоюзу (але не більше отриманого кредиту). Тобто тепер це вже не наш головний біль, а європейців: як примусити Росію виплатити нам репарації. Адже ці гроші підуть не нам, а Євросоюзу.
Другий випадок: наша влада вчиняє щось, від чого Європа стає на вуха. Наприклад, проводить вибори нечесно.
В Угоді записано, що позичальник зобов’язаний погасити "всю непогашену суму позики" у разі, якщо він "порушив підпункт (k) Статті 9(2) цієї Угоди про позику".
Підпункт (k) містить зобов'язання "дотримуватися попередніх умов, викладених у Статті 5(1) Регламенту щодо UASL". Регламент щодо UASL — це Регламент 2026/467 Європейського Парламенту та Ради ЄС від 24 лютого 2026 року про впровадження посиленої співпраці щодо надання Позики на підтримку України на 2026 та 2027 роки. Стаття 5(1) цього Регламенту говорить: "Передумовою для надання допомоги в рамках Позики на підтримку України є подальше дотримання та повага Україною ефективних демократичних механізмів, включаючи багатопартійну парламентську систему та верховенство права, а також гарантування дотримання прав людини, зокрема прав осіб, що належать до меншин. Дотримання та повага до верховенства права включає боротьбу з корупцією".
Тепер можемо уявити ситуацію: ЄС цьогоріч позичає Україні 45 млрд євро, Зеленський на початку наступного року виграє вибори у такий спосіб, який Єврокомісяяія визнає нечесним, і замість того, щоб давати Україні ще 45 млрд євро, вимагає повернути ті 45 млрд євро, які вона вже отримала.
Звісно, це буде крах євроінтеграції, крах фінансової, економічної та політичної стабільності, тобто це дуже ризикований спосіб протриматися у владі.
Ось що запрограмувала Єврокомісія своїм кредитом: чесні вибори. А це означає чесність не лише під час підрахунку голосів, а впродовж усієї виборчої кампанії.
Третій випадок: наша влада розкрадає позичені кошти. В Угоді записано, що у разі "встановлення, що, у зв’язку з управлінням Позикою, Позичальник вчинив будь-які шахрайські, корупційні або будь-які інші незаконні дії, що завдають шкоди фінансовим інтересам [Європейського] Союзу", позичальник зобов’язаний погасити позику "на суму шахрайських, корупційних або будь-які інших дій, що завдають шкоду фінансовим інтересам [Європейського] Союзу".
Це запобіжник не лише від розкрадання, а й від нецільового використання коштів.
Звісно, 90 млрд євро Україні конче потрібні. 60 млрд євро підуть на забезпечення оборони, 30 млрд євро — на цивільні потреби. Влада офіційно стверджує, що вимоги, на яких ми отримаємо "цивільні" 30 млрд євро, теж дуже корисні.
"Виконання заходів Меморандуму забезпечить якісну трансформацію системи через мобілізацію внутрішніх доходів, підвищення сталості та ефективності державних витрат, а також удосконалення систем управління державними фінансами. Водночас отримання іншої частини бюджетної підтримки за результатами виконання заходів Плану України в межах інструменту Ukraine Facility сприятиме реформуванню пріоритетних галузей економіки та державного сектору", — запевняє міністр фінансів Сергій Марченко. За його прогнозом, виконання цих зобов’язань стане потужним імпульсом для прискорення економічного відновлення та довгострокового зростання, забезпечить надійний фінансовий фундамент для оборони країни, а також засвідчить спроможність України ефективно трансформувати державні інституції та впроваджувати стандарти Євросоюзу навіть в умовах воєнного стану.
Тобто суцільний позитив і жодного негативу. Оскільки Марченко заявив це не будь-де, а у пояснювальній записці до президентського законопроєкту про ратифікацію двох документів, то це є і офіційною позицією самого Зеленського.
Але значна частина президентської фракції "Слуга народу" не вірить своєму лідерові. Вони бачать в Меморандумі про взаєморозуміння з Євросоюзом ті самі вимоги, що й у зобов’язаннях, які Зеленський, прем’єр Юлія Свириденко та той же Марченко взяли перед МВФ. Зокрема, "прийняття Радою законодавчих змін щодо запровадження оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи", "прийняття Радою закону щодо скасування звільнення від оподаткування міжнародних посилок". Також там є вимога "подати до Ради пропозицію щодо закону, що запроваджує заходи щодо реформування пільгового податкового режиму, що забезпечить додаткові надходження щонайменше 70 млрд гривень на рік", тобто це закон про ПДВ для фізичних осіб-підприємців.
Про ступінь небажання "слуг народу" виконувати ці зобов’язання свого лідера і свого уряду можна судити з провального голосування 26 травня щодо законопроєкту №12360 "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо оцінки ефективності та результативності діяльності митних органів". На друге читання влада, щоб виконати зобов’язання перед МВФ і Євросоюзом, встромила туди правку №15 про скасування звільнення від оподаткування міжнародних посилок. Але 26 травня ця правка отримала лише 205 голосів "за", серед них від "слуг народу" — лише 157 із 228 членів фракції. Зрештою весь закон було відправлено у смітник (він не набрав голосів навіть на направлення на повторне друге читання).
Однак 28 травня за ратифікацію Угоди і Меморандуму з Євросоюзом проголосували 298 нардепів, серед них 193 "слуги народу". Порівняно з 26 травня змінили свою позицію 36 "слуг народу". Це можна назвати політичною шизофренією: оподаткування посилок не підтримую, але зобов’язання таке на себе беру.
Але така вже доля монобільшості: самі створили уряд — тож і самі несіть політичну відповідальність за зобов’язання, під якими підписалися ваш президент, ваш прем’єр і ваш міністр фінансів.
Для повноти картини наведемо картину по всіх фракціях, порівнюючи голосування у вівторок 26 травня за правку №15 до законопроєкту №12360 та у четвер 28 травня за ратифікацію Угоди і Меморандуму з Євросоюзом:
Тепер усі політичні сили намагатимуться здобути собі з цих 90 млрд євро побільше дивідендів. Опозиція буде казати: ця Угода допоможе нам запобігти автократії та вибороти чесні вибори. А голосувати за оподаткування посилок і доходів від цифрових платформ, як за ПДВ для ФОПів, — ця почесна доля залишиться "слугам народу".
