КНР поки не збирається щось змінювати у стосунках з РФ. А відтак, цей візит має продовжити на певний час неписану угоду: Китай не хоче перемоги Росії, але й не допустить її поразки
1. Візит Трампа в Пекін застабілізував стосунки Вашингтона і Піднебесної. При цьому ми поки не розуміємо, чи залишилося щось за лаштунками, адже настільки високе представництво бізнесу, яке поїхало разом із Трампом, в теорії передбачає якісь ширші домовленості. Цілком реально, що ми їх побачимо у вересні, під час візиту китайського лідера в США. Якщо це так, то це може бути однією з передвиборчих фішок Трампа, якщо така угода все ж зʼявиться.
2. Як би там не було, але сторони точно домовилися про два перемирʼя: торгове і тайванське. При цьому США мають у кишені закриту Ормузьку протоку, а Китай — рідкісноземельні метали. Перші розуміють: відкриття Ормузу полегшує життя Китаю і зменшує вигоду американських нафтових компаній, другі знають, що без рідкоземів США не проживе, якнайменше, ще кілька років.
3. На цьому фоні візит Путіна в Пекін навряд чи буде проривним. Кілька днів тому я вже писав: Росія пробує продати одне й те саме Китаю та Америці (Північний морський шлях і вуглеводні та рідкісноземельні метали Арктики). При цьому Росія дуже хоче, щоб купили обидва, таким чином зробивши Росію необхідною і для США, і для КНР. У нас явно недооцінюють цю гру росіян, хоча вона потенційно може стати для нас проблемою.
4. Щодо самого візиту Путіна, то зараз він їде в Пекін для підтвердження нинішнього статус-кво. При цьому Китай точно буде вимагати поступок, перш за все у виділенні територій для майбутньої інфраструктури по Північному морському шляху. Справа в тому, що КНР вже запустила свої північні торгові каравани і будує кораблі саме для цього шляху (не атомні криголами, а саме кораблі). Але ці каравани йдуть без зупинки, не заходячи в порти, перш за все через відсутність нормальних баз і логістичної інфраструктури. Як на мене, головний лакмусовий папірець цього візиту — це саме поступки чи їх відсутність у питаннях Арктики та її ресурсів.
5. На жаль, українське питання на переговорах США — Китай взагалі не піднімалося. І головна причина — відсутність України в китайському порядку денному. Я повторю ще раз те, що говорю вже давно: переговори в трикутнику Украіна — Росія — США в абсолютному глухому куті. Вихід із цього глухого кута, як на мене, лежить в розширенні переговорної групи та розширенні взагалі поля переговорів. Але поки цей варіант не сприймається ні в Києві, ні тим більше у Москві. Вашингтон взагалі не мислить цими категоріями. Проте у нас є час до вересня, щоб змінити цю ситуацію і вставити українське питання в порядок денний зустрічі Трамп — Сі.
