1. В основі всього лежить те, що про мир не готовий домовлятися Путін. І поки в Трампа немає вагомих важелів впливу для зупинки війни.
2. Ми маємо спільну позицію Німеччини, Франції, Британії та України про те, що Захід надає нам зброю і підтримує ідею зупинки війни по лінії фронту. Переговори цієї четвірки з Трампом були саме про це.
3. Якщо Трамп погодиться на цю формулу (а він схоже погоджується на це в типово трампівському стилі, коли так, означає так, але й можливість змін), це означає, що тиск на Росію передбачає на 90% зброю для України і 10% все інше.
4. Зараз ми переживаємо певну точку біфуркації. Після ПМЕФ я все більше впевнююся, що Путін знаходиться на роздоріжжі: або йому остаточно зануритися в ванну власних ілюзій про реальність або ж вийти з цієї ванни. Він має більш ніж достатньо джерел інформації. Але, як і в 2022 році. Він, схоже , хоче чути те, що він хоче чути. Але на відміну від 2022 року в його оточенні практично не залишилося тих, хто щиро хоче продовження війни. Коло цих умовних яструбів, як на мене, зараз скоротилося до Кірієнка, Ковальчуків, Ушакова і, можливо, Білоусова. Правда, всі інші не виступають проти, а просо відійшли на крок назад і чекають. А щодо ванни ілюзій Путіна, то він ще в ній не втонув. Поки він тільки починає занурення і він ще може з неї вилізти.
5. Підсумовуючи, напевно, можна констатувати: поки переговорне вікно можливостей (в значенні завершення війни) більш закрите ніж відкрите. Але ситуація дуже динамічно змінюється. Зараз, справді, дещо прискорюється час.
