Фахівці в галузі офтальмології представили дані масштабної роботи, присвяченої етіології міопії. В ході наукової роботи, опублікованої в авторитетному журналі Cell Reports, було встановлено, що вирішальне значення має не стільки наявність екранів і постійне користування ними, скільки умови, в яких експлуатується зоровий апарат. Дослідження констатує, що проблема набула глобального характеру: ознаки міопії спостерігаються майже у половини молодого населення США та Європи, а в країнах Східної Азії цей показник досягає 90%.
Автори дослідження дійшли висновку, що критичним тригером патології є тривале фокусування погляду на об'єктах, розташованих поблизу, при дефіциті освітлення. Процес супроводжується звуженням зіниці, що є фізіологічною спробою поліпшити чіткість зображення. Однак в умовах тьмяного світла такий механізм дає зворотний ефект, обмежуючи світловий потік, що надходить на сітківку. Подібне зниження активності фоторецепторів запускає біологічні процеси, що сприяють зміні форми очного яблука і розвитку близькозорості.
Особливу увагу в роботі приділено аналізу акомодації — здатності кришталика змінювати кривизну для розгляду предметів на різній відстані. Тривале напруження акомодації в умовах поганої освітленості, на думку вчених, безпосередньо корелює з падінням освітленості сітківки. Важливо відзначити, що короткочасне звуження зіниці під впливом яскравого світла, навпаки, є безпечним, оскільки забезпечує необхідний рівень освітленості і не провокує патологічні зміни.
Дослідники підкреслюють, що традиційні методи, такі як призначення багатофокальних лінз або рекомендації щодо збільшення часу перебування на відкритому повітрі при природному освітленні, будуть ефективними тільки за умови нормалізації зорових звичок. Ключовим висновком роботи є постулат про те, що будь-які терапевтичні заходи виявляться малоефективними, якщо око систематично піддається тривалому акомодаційному навантаженню в умовах низької освітленості. Таким чином, вчені акцентують увагу на необхідності суворого дотримання гігієни зору і забезпечення адекватного рівня світла під час зорової роботи.
