Іран розробив стратегію протистояння США

Протягом майже п’ятдесяти років Іран розбудовував стратегію протистояння Сполученим Штатам, роблячи ставку не на паритет військових сил, а на здатність завдати супротивнику та світовій економіці неприйнятних збитків. На тлі нарощування американської присутності на Близькому Сході та жорстких попереджень Дональда Трампа, експерти аналізують сценарії, які Тегеран може реалізувати у разі прямого нападу.

Попри атаки минулого літа, Іран зберіг тисячі балістичних ракет і дронів, здатних досягати американських баз у регіоні та території Ізраїлю. Державний секретар США Марко Рубіо підтвердив, що близько 40 тис. американських військовослужбовців на восьми-дев’яти об’єктах перебувають у зоні прямого ураження.

Особливу небезпеку становлять перевірені в боях безпілотники-смертники «Шахед» та понад 20 типів балістичних ракет різної дальності. Досвід червневого обміну ударами з Ізраїлем показав, що іранська зброя здатна долати сучасні системи ППО. Тегеран уже демонстрував рішучість, атакувавши катарську авіабазу Аль-Удейд – найбільший військовий об’єкт США в регіоні – після літніх ударів по своїх ядерних об'єктах.

Іранська мережа посередників, хоч і ослаблена ізраїльськими операціями, залишається вагомим інструментом «тотальної війни». Готовність підтримати Тегеран висловили:

• іракські угруповання «Катаїб Хезболла» та «Харакат ан-Нуджаба»;
• ліванська «Хезболла», яка попри внутрішній тиск щодо роззброєння, зберігає лояльність режиму;
• єменські хусити, які є однією з найруйнівніших сил і вже продемонстрували здатність атакувати судна в Червоному морі.

Найбільш радикальним важелем впливу Ірану залишається загроза закриття Ормузької протоки. Через цей вузький шлях проходить понад 20% світового обсягу нафти та значна частина зрідженого газу. Навіть часткові перебої в цьому регіоні здатні спровокувати глобальну рецесію, стрімку інфляцію та обвал енергетичних ринків.

Для реалізації цієї загрози Тегеран створив розгалужену мережу підземних військово-морських баз уздовж узбережжя. Арсенал включає:

• сотні швидкісних ударних катерів;
• власний флот підводних човнів;
• «асиметричні» інструменти: морські міни та дрони.

Історичний досвід «танкерної війни» 1980-х років показує, що навіть прості засоби, як-от міни, можуть паралізувати судноплавство. Експерти припускають, що якщо Тегеран сприйматиме конфлікт як екзистенційну загрозу режиму, він «кине в бій усе, що має», перетворюючи локальний конфлікт на глобальну економічну катастрофу.