Служба зовнішньої розвідки Росії розгорнула нову масштабну психологічну операцію, звинувативши Британію і Францію в намірах таємно поставити Україні ядерну зброю. В опублікованому прес-релізі стверджується, що Париж і Лондон нібито розглядають можливість передачі Києву компактних боєголовок від балістичних ракет M51.1, що використовуються на підводних човнах. 
Експерти розцінюють цю інформацію як класичний приклад інформаційної війни, спрямованої на залякування західної аудиторії та виправдання можливої ескалації з боку самого Кремля,
заявили в Інституті Роберта Лансінга (RLI).
Подібна тактика дзеркального відображення, коли Москва звинувачує опонентів у діях, які планує сама, вже неодноразово застосовувалася раніше. Публікація псевдорозвідувальних даних створює привід для заяв про необхідність нанесення превентивного удару або легітимізації застосування російської тактичної ядерної зброї під виглядом відповіді на екзистенційну загрозу.
Звинувачення проти провідних європейських держав є продовженням багаторічної стратегії Кремля щодо використання ядерного шантажу. Хронологія показує, що подібні заяви завжди збігаються з успіхами противників Росії або збільшенням західної допомоги. У 2008 році під час війни в Грузії російська влада заявляла про підготовку Тбілісі радіологічних провокацій. У період з 2015 по 2017 роки аналогічні звинувачення в підготовці «брудних бомб» лунали на адресу сирійської опозиції. Найбільш активно цей наратив використовувався в жовтні 2022 року щодо України на тлі успішних контрнаступів ЗСУ. Тоді інспекції МАГАТЕ не виявили жодних доказів підготовки ядерного інциденту. У 2023 і 2024 роках Росія регулярно відновлювала ці претензії, намагаючись стримати поставки далекобійних ракет і сучасних літаків.
Вибір «брудної бомби» як головного інструменту дезінформації обумовлений її унікальною ефективністю у створенні паніки. Радіологічний пристрій викликає у населення страх, порівнянний з ядерним вибухом, але при цьому його наявність вкрай складно остаточно спростувати. Будь-який цивільний ядерний об'єкт можна представити як виробництво подвійного призначення, а перевірки міжнародних організацій здатні лише підтвердити відсутність доказів на даний момент, але не неможливість існування таємних планів. Це дозволяє Росії підтримувати атмосферу невизначеності і страху, при цьому не переходячи поріг реального ядерного конфлікту і уникаючи прямої відповідальності в рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, учасниками якого є Франція і Великобританія.
Відзначимо, що стратегія СВР є прямою спадкоємицею радянських активних заходів часів холодної війни. Сьогоднішні вкидання копіюють логіку операції РЯН 1980-х років, коли КДБ переконував керівництво СРСР у неминучому першому ударі з боку НАТО, і паніку навколо навчань Able Archer 83. Змінилася лише швидкість поширення інформації через соціальні мережі та державні ЗМІ.
Публічна самодискредитація СВР, яка висуває технічно безглузді звинувачення, не є ознакою слабкості служби. У сучасній російській системі розвідка перетворилася на політичний інструмент, де лояльність до Кремля і агресивність в інформаційному полі цінуються вище аналітичної точності. Ці заяви готують ґрунт для формування потрібного Москві наративу: якщо Росія піде на ескалацію, вона завжди зможе послатися на те, що заздалегідь попереджала про ризики. Незважаючи на те, що ймовірність реальної операції під хибним прапором з використанням радіації залишається невисокою через ризик викриття і катастрофічні наслідки, Кремль продовжує використовувати цей блеф для розколу західних альянсів і підриву підтримки України у вирішальні моменти обговорення нових оборонних ініціатив ЄС.
