Російська окупаційна армія поступово відмовляється від масових атак «живою хвилею» та переходить до нової тактики малих груп, яка може бути складнішою для виявлення і потенційно небезпечнішою для української оборони. 
Про це повідомляє
The Telegraph з посиланням на західних аналітиків і військових експертів.
За даними видання, протягом більш ніж чотирьох років війни Росія робила ставку на кількість, кидаючи великі маси піхоти під вогонь. Така стратегія призвела до колосальних втрат. Водночас ефективність таких атак залишалася низькою.
Ситуацію кардинально змінили технології. Дрони ведуть постійне спостереження за полем бою, швидко виявляючи великі скупчення військ, а засоби радіоелектронної боротьби ускладнюють координацію. У цих умовах масові штурми стали ще менш результативними.
Як пояснив аналітик Chatham House Кір Джайлз, відмова від атак «живою хвилею» – це еволюція війни на прозорому полі бою, де будь-яке велике угруповання швидко стає мішенню. За його словами, нинішній підхід полягає у «повільному і прихованому проникненні через прогалини в українській обороні».
Замість великих підрозділів російські окупанти дедалі частіше діють малими групами по 2-4 військових, а іноді навіть поодинці. Вони пересуваються пішки, часто вночі, з мінімальним використанням радіозв’язку, щоб уникнути перехоплення. Їхнє завдання проникнути в тил, закріпитися і провести через той самий маршрут інші групи для подальшої атаки з флангу або з тилу.
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що такі атаки все частіше здійснюються силами рівня взводу або менше, але відбуваються значно частіше, ніж раніше. Водночас дослідники Critical Threats Project підкреслюють: хоча українські сили регулярно знищують такі групи, їх важче виявити та повністю нейтралізувати.
Український аналітик Антон Земляний пояснює, що координація таких груп здійснюється за допомогою дронів: «Командні пункти спостерігають за їхнім рухом і передають інформацію, де просуватися і де закріплюватися». За його словами, ці підрозділи намагаються уникати прямих боїв і обходити укріплені позиції.
Як повідомлялось, Росія має достатній людський потенціал для ведення інтенсивної війни ще один-два роки, проте окупанти не здатні сформувати резерви для великого наступу на півночі, а захоплення Слов’янська чи Краматорська не є реальним навіть у перспективі кількох років.
