ЗМІ оприлюднили раніше невідомий проект нещодавно прийнятої Стратегії національної безпеки США, згідно з яким Вашингтон нібито хоче розколоти ЄС і домогтися виходу з нього чотирьох країн. Наскільки це реально?
Трансатлантичні відносини, впевнені аналітики, сильно постраждали після повернення в Білий дім Дональда Трампа, пише
DW.
Опублікована 4 грудня Стратегія національної безпеки США багатьма європейськими політиками була сприйнята як відкритий випадок. У цьому важливому документі, який кожна американська адміністрація зобов'язана представляти Конгресу США, Європа описується як континент, що перебуває в занепаді. У стратегії прямо йдеться про «цензуру» свободи слова в ЄС, «придушення політичної опозиції» і ймовірне «зникнення» європейської цивілізації через нинішню міграційну політику Брюсселя.
Тепер стався витік раніше неопублікованого проекту Стратегії нацбезпеки, який, як повідомляється, має ще більш делікатний характер і детально описує, як Сполучені Штати мають намір діяти в Європі в майбутньому. Так, зокрема, нібито пропонується активізувати співпрацю Вашингтона з Італією, Австрією, Польщею та Угорщиною «з метою їх виходу» (з Євросоюзу. - Ред.), повідомляє американський інтернет-ресурс Defense One, який стверджує, що ознайомився з змістом цього проекту.
Білий дім спростував існування такого документа. І все ж, чи справді США намагаються розколоти Європейський Союз? І чому саме вищезгадані чотири країни Вашингтон міг би спонукати до виходу з ЄС?
Угорщина, Австрія, Польща, Італія повинні покинути ЄС?
Найменш дивною, мабуть, є присутність у цьому списку Угорщини. Угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан і президент США Дональд Трамп вважаються близькими союзниками. Орбан підтримував Трампа під час президентської кампанії 2016 року – на той момент він був єдиним чинним лідером держав, що входять до ЄС, який це зробив. Обидва політики добре знають, що можуть дати один одному. На думку спостерігачів, будучи постійним джерелом проблем для Брюсселя, Орбан дестабілізує Євросоюз, тим самим послаблюючи об'єднання, якому Трамп глибоко не довіряє.
Прем'єр Угорщини, в свою чергу, задоволений політичною підтримкою з боку наддержави. Повідомлялося, що США навіть запропонували Будапешту «фінансовий щит» у розмірі 20 мільярдів доларів, аналогічний тому, що вони нещодавно надали Аргентині. Угорська економіка зараз переживає певні труднощі, а важливі для неї кошти з бюджету ЄС залишаються замороженими через різного роду конфлікти між Брюсселем і Будапештом. Хоча Трамп в недавньому інтерв'ю Politico не зміг згадати про обіцянку фінансово підтримати Угорщину, стверджується, що переговори з цього приводу зараз ведуться.
Президент США також захоплюється прем'єр-міністром Італії Джорджею Мелоні та її партією «Брати Італії», коріння якої багато хто вбачає в неофашистському русі. Проте, за словами Даніеля Хегедюса (Daniel Hegedüs), директора по Центральній Європі в Німецькому фонді Маршалла США (German Marshall Fund of the United States, GMF), з боку американської адміністрації було б «помилкою» думати, ніби Мелоні здатна виступити проти Євросоюзу.
Хоча між італійським і угорським прем'єрами існує певна ідеологічна близькість, Мелоні, констатує Хегедюс, не стала ще одним обструкціоністом всередині ЄС, а скоріше зайняла досить прагматичну позицію. «Навряд чи хтось розуміє так само добре, як Мелоні, скільки всього дає її країні стабільний і функціонуючий Євросоюз», - зазначив він в інтерв'ю DW.
Хоча в Польщі та Австрії на даний момент при владі не праві популісти, але євроскептики, що представляють правий політичний спектр, до недавнього часу входили до урядів обох країн і досі залишаються надзвичайно впливовими. Наприклад, Австрійська партія свободи (АПС) перемогла на останніх парламентських виборах і зараз лідирує в соцопитуваннях. У Польщі Кароль Навроцький, кандидат від націонал-консервативної партії «Право і справедливість» (ПіС), влітку переміг на президентських виборах. Це дозволяє аналітикам робити висновок, що адміністрація Трампа незабаром побачить більше можливостей для розширення свого впливу в цих країнах.
Чому не були згадані Словаччина і Чехія?
Що, ймовірно, найбільше здивувало спостерігачів, так це відсутність Чехії і Словаччини в цьому списку. У Чехії правопопулістський рух «Акція незадоволених громадян» (ANO) мільярдера Андрія Бабіша в жовтні переміг на парламентських виборах і нещодавно сформував коаліційний уряд з антимігрантською партією «Свобода і пряма демократія», а також з правопопулістською партією «Автомобілісти для себе».
Словаччина під керівництвом прем'єра Роберта Фіцо з 2023 року також, за оцінками аналітиків, переживає зсув вправо. Очолювана Фіцо лівоцентристська партія «Курс - соціальна демократія» (Smer), яку багато хто вважає значною мірою правонаціоналістичною, нещодавно була виключена з Партії європейських соціалістів.
І Бабіш, і Фіцо - затяті євроскептики, і обидва, зазначають спостерігачі, потенційно можуть посіяти хаос при прийнятті рішень в Брюсселі і підірвати авторитет ЄС у стратегічних питаннях, особливо щодо Росії та України. А це якраз ті якості, які адміністрація Трампа, з огляду на її нинішній курс, мала б оцінити по достоїнству.
Політолог з GMF Даніель Хегедюс пояснює відсутність згадки Чехії та Словаччини серед тих країн, які могли б вийти з ЄС, ідеологічними коренями правлячих там партій. ANO довгий час не вдавалося однозначно віднести до лівого або правого табору, в той час як Smer офіційно позиціонує себе як ліва партія. "Ви чітко бачите, наскільки ідеологізований американський підхід, - додає Хегедюс. - Оскільки Smer і ANO не мають класичного правопопулістського походження, вони не вважаються союзниками, навіть якщо можуть проводити політику, корисну для адміністрації Трампа".
Мета США - поступове ослаблення європейської інтеграції?
Першим її спробам втрутитися в політичні процеси в Європі, зробленим на початку року, таким як резонансна промова віце-президента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки, експерти з трансатлантичних відносин не надали великої уваги - Трампу і його команді ще належало утвердитися в новій ролі.
Але з тих пір влада США неодноразово втручалася у виборчі кампанії в Німеччині, Румунії та Польщі. І все завжди відбувалося за однією і тією ж схемою: підтримка надавалася тим політичним силам, які адміністрація Трампа з ідеологічних мотивів розглядає як союзників і які послаблюють Брюссель.
Експерти, такі як Хегедюс, переконані, що мета США - не вихід з ЄС Угорщини, Італії, Австрії чи Польщі, а поступовий розпад європейської інтеграції, якому Вашингтон може посприяти своєю дипломатичною, політичною і, можливо, навіть фінансовою підтримкою.
Перші ознаки цього вже помітні. Наприклад, Євросоюз домовився про поетапне зниження залежності від російських енергоносіїв. Імпорт скрапленого природного газу (СПГ) з Росії має бути припинений до кінця 2026 року, а трубопровідного - до листопада 2027 року. Однак прем'єр-міністр Угорщини Орбан ще в листопаді домігся від Трампа виключення для Будапешта з американських санкцій щодо закупівель енергоносіїв з РФ.
Він заявив, що не згоден з відповідним рішенням ЄС і оскаржить його в Європейському суді в Люксембурзі. 8 грудня 2025 року на спільній прес-конференції з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом Орбан повідомив, що Анкара продовжить гарантувати Угорщині постачання російського газу газопроводом «Турецький потік».
Даніель Хегедюс з GMF очікує, що в найближчі роки буде все більше випадків, коли країни-члени Євросоюзу в певних сферах не дотримуватимуться спільно прийнятих рішень, і таким чином сама суть європейської інтеграції все більше ставитиметься під сумнів. Це, попереджає політолог, може призвести до поступового ослаблення ЄС - поки він в результаті не втратить своє значення.
