Колишній посол Німеччини в Москві Рюдіґер фон Фріч, який особисто спостерігав за переговорами з Путіним у 2014–2019 роках, розкрив ключові маніпулятивні прийоми російського президента. Головне – не дати себе задобрити ввічливістю та не брати на себе чужу провину. 
Про це
повідомляє Bild.
Фон Фріч п'ять років пропрацював послом у Москві в найгарячіший період – з початку анексії Криму до 2019 року. За цей час він неодноразово супроводжував канцлерку Ангелу Меркель та інших німецьких політиків на переговорах із Путіним і добре зрозумів його тактику.
Перший прийом – класична схема з американських детективів. Роль «злого поліцейського» зазвичай грав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров: він майстерно застосовував те, що фон Фріч називає «інверсією провини». Механізм простий: Росія вчиняє щось неприйнятне – і одразу показує пальцем на Захід.
«Коли я щось накоїв, я переконую тебе, що це ти винен. ЦРУ організувало путч на Майдані. НАТО розширилося – ось ми й змушені захищатися», – пояснює дипломат логіку цього прийому. Якщо переговорник не готовий до такого повороту, він швидко починає відчувати себе винним – і перестає тиснути.
Після Лаврова в кімнату заходив Путін – і атмосфера різко змінювалася. Президент з'являвся привітним, розкутим, майже дружелюбним. Але саме в цьому й полягала пастка.
«Він виглядає надзвичайно стримано й контрольовано – і так воно насправді є. Але під цією оболонкою ховається прихована агресія, яка в певний момент проривається. Він раптово дістає кинджал і завдає удару», – розповідає фон Фріч.
Один із таких моментів він описує детально. У 2015 році на зустрічі з провідним німецьким політиком розмова зайшла про бочкові бомби – примітивну, але надзвичайно жорстоку зброю, яку режим Асада застосовував проти мирного населення Сирії. Гість розкритикував участь Росії в цій війні. Путін вислухав – і засміявся. «Бідний Асад – у нього навіть нормальних бомб немає», – сказав він. Фон Фріч коментує це коротко: «Ось увесь цинізм цієї людини».
Окремий прийом – феноменальне знання деталей. Путін регулярно дивував співрозмовників конкретними цифрами з їхнього внутрішнього життя.
На зустрічі з одним із німецьких політиків він раптом перейшов до теми виплат сирійським біженцям у Німеччині: скільки отримує доросла людина, скільки – якщо двоє дітей і подружжя. Цифри були точними. За словами фон Фріча, цей прийом покликаний здивувати й вивести з рівноваги: «Він знає про тебе більше, ніж ти думаєш».
На зустрічі з Дональдом Трампом у Гельсінкі 2018 року Путін, за свідченнями очевидців, раптом запитав, скільки американських автомобілів продається в Росії і скільки – європейських. Цифри були напоготові. «Пане президенте, це треба змінити», – відповів Трамп. «Ось і зачіпка знайдена», – коментує дипломат.
Порада фон Фріча лаконічна: готуватися не гірше, ніж готується Путін. Лавров, нагадує він, знає матеріал до найдрібніших деталей – заходити на переговори з моральними аргументами замість фактів марно.
Меркель, на думку посла, поводилася правильно: ніколи не розмивала позицію і не намагалася «пом'якшити» стосунки коштом принципів. А от спроби «зрозуміти Росію» – без чіткої межі між розумінням і виправданням – регулярно ставали пасткою для менш досвідчених переговорників.
«Я мушу намагатися вас зрозуміти – але це не означає виправдовувати злочинну політику», – так фон Фріч формулює єдину робочу позицію.
