У парламенті зареєстрували відразу два законопроекти про засади державної антикорупційної політики до 2030 року — депутатський та урядовий. Навколо останнього вибухнув гучний скандал, він матиме серйозні наслідки для країни
Що не так із Антикорупційною стратегією уряду Свириденко
11 грудня 2025 року за результатами неформального засідання міністрів у справах Європи, що відбулося у Львові, було ухвалено покрокову програму дій, яка дістала назву за прізвищами ключових переговорників — комісарки ЄС з питань розширення Марти Кос та віцепрем'єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качки. Документ складається з 10 пунктів, дев’ятим пунктом Україна взяла на себе зобов’язання ухвалити Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму до другого кварталу 2026 року та забезпечити високий рівень їх виконання. Тільки 2 квітня НАЗК подало на розгляд уряду проєкт Антикорупційної стратегії, який розроблявся спільно з експертами та представниками громадськості. Проте у Юлії Свириденко не поспішали, хоча задля дотримання необхідних процедур урядовий законопроєкт з Державною антикорупційною програмою мав бути ухвалений до кінця березня.
13 травня голова парламентського антикорупційного комітету Анастасія Радіна зареєструвала законопроект №15230, написаний на основі проєкту стратегії НАЗК, через п’ять днів, 18 травня, у Верховній Раді з’явився законопроєкт Кабміну, він тепер замість основного — альтернативний. Раніше, 15 травня, тобто вже після реєстрації законопроєкту Радіної, Кабінет міністрів схвалив свій документ. У НАЗК повідомили, що обидва проєкти ґрунтуються на розробленому ними проєкті і "містять засади формування та реалізації державної антикорупційної політики на наступні 5 років, включаючи в себе низку ініціатив як щодо суттєвого підвищення ефективності загальної системи запобігання та протидії корупції, так і мінімізації корупції у найбільш вражених корупцією сферах". Однак у понеділок Радіна, до її комітету урядове дітище надійшло першим, заявила, що Антикорупційна стратегію уряду суперечить руху України до ЄС. Тож або у НАЗК, роблячи заяву, не були ознайомлені з текстом законопроєкту Кабміну, або діяли за принципом "ми свою справу зробили, далі — чубайтеся між собою".
Радіна акцентувала на положеннях, які не побачила в урядовому законопроєкті. Процитуємо: "Подавши свій проект антикорупційної стратегії, уряд не лише не включив туди ані реформу призначення Генерального прокурора, ані незалежний конкурс для обрання керівника ДБР. На фоні підозри Єрмаку уряд ще й виключив із тексту стратегії надання САП можливості здійснювати процесуальні дії без погодження із Генеральним прокурором". Уточнимо: вимога провести комплексний перегляд процедури відбору та звільнення Генерального прокурора міститься у третьому пункті плану "Качки-Кос", вимога прозорого та заснованого на заслугах процесу відбору, призначення та переведення прокурорів на керівні та інші прокурорські посади в Офісі Генерального прокурора, в регіональних та районних прокуратурах — це четвертий пункт, п’ятий — реформа ДБР, яка серед іншого передбачає незалежний відбір його керівника. А розширення юрисдикції НАБУ та САП та посилення їхньої незалежності — це взагалі самий перший пункт, себто в Євросоюзі вважають боротьбу з корупцією альфою та омегою реформ, необхідних для подальшої європейської інтеграції нашої країни.
"Вочевидь, премʼєрці і КМУ важливіше зберегти вплив "своїх" кравченків та сухачових, аніж рештки поваги… Уряд не зміг задекларувати навіть намір виконувати ключові вимоги ЄС. Навіть у такому візійному документі, як антикорупційна стратегія. Чи слід розуміти, що уряд начхав на 83% громадян, які хочуть вступу України до ЄС?" — резюмувала свій висновок щодо урядового законопроєкту голова профільного комітету.
Чому прозорі конкурси на генпрокурора і директора ДБР лишаються табу для влади
Український уряд, на жаль, був, є і залишатиметься продовженням Офісу президента. Дуже сумнівно, що при написанні Антикорупційної стратегії Свириденко або уповноважена нею особа тісно не консультувалася з ОП. Тож допис Радіної потребує додаткових пояснень, аби не складалося враження, що парламентські антикорупціонери грають у гру "цар хороший, а бояри погані".
Після приходу в Офіс президента Кирила Буданова там лишається вся єрмаківська кадрова рать, та й загалом помітні зміни хіба у частішому спілкуванні глави держави з пресою й відкритості для неї самого Буданова. Ключові ж позиції, на жаль, лишаються незмінними, доказом чого може слугувати поданий урядом законопроект. Віддавши на відкритий і прозорий конкурс із залученням міжнародних експертів посади генпрокурора і директора ДБР, президент втратить важелі впливу на депутатів і на політичних опонентів, влада не зможе тиснути на тих, хто їй не подобається. Єдиним інструментом лишиться СБУ, яка, до слова, також досі не реформована попри багаторічні обіцянки це зробити, прибравши із функціоналу Служби безпеки невластиві їй напрямки, зокрема, протидію корупції, де цей орган вступає у прямий конфлікт інтересів із НАБУ.
Складається стійке враження, що чи сам президент, чи його близьке оточення, чи вони разом вважають кишенькові Офіс генпрокурора та ДБР знаряддям, яке можна використати для розчищення шляху до другого президентського терміну. Колись же українці обиратимуть главу держави. При цьому антикорупційні органи вважаються ледь не внутрішнім ворогом, який шкодить іміджу і рейтингу. Якщо це було б не так, тоді у центральної влади є можливість довести суспільству свою нульову толерантність до топ-корупції дуже легко — просто сумлінно виконувати план "Качки-Кос".
Тут слід зважати ще й на час, коли уряд зареєстрував свій законопроєкт. У понеділок, 18 травня, після внесення застави 140 млн грн. із СІЗО вийшов Андрій Єрмак. Того ж дня Кабмін вніс свій скандальний законопроєкт до парламенту. Збіг? Можливо, але виглядає як показовий жест антикорупційним органам: документ затвердили 15 травня й чекали, доки ексглава ОП опиниться на свободі.
У парламенту з’явився шанс на суб’єктність?
Та окрім дивного збігу у часі, заслуговує окремої розмови перспектива ухвалення урядової програми боротьби з корупцією. Уже сам факт існування двох документів, один із яких, Анастасії Радіної, враховує пункти плану "Качки-Кос", а інший, кабмінівський, оминає невигідні владі вимоги — ставить перед народними депутатами складну дилему, за який із них голосувати. Що зменшує шанси обох, адже ні Радіна, ні Кабінет міністрів відкликати свої законопроєкти не збираються, а зійтися посередині, вочевидь, не вийде без включення в документ уряду вимог Євросоюзу.
Чи вистачить у Верховної Ради політичної волі продемонструвати свою суб’єктність і зірвати плани Банкової протягнути скандальний варіант антикорпрограми уряду Свириденко? Так, у стінах парламенту є значна кількість нардепів, які б підтримали ініціативи Радіної, проте вони – не в більшості. А чи може Банкова посприяти ухваленню урядового законопроєкту? Народних депутатів дуже цікавить тема скорочення термінів перевірок фінансового стану політично значущих осіб (PEP), згідно діючих норм перевірятимуть їх до кінця життя. У парламенті було кілька спроб пом’якшити цю норму, їх вчасно зупиняли. Можливо, ми побачимо чергову спробу подібного політичного підкупу або якогось іншого. Найбільш ймовірний варіант — у вигляді внесення правок до будь-якого законопроекту до другого читання.
Прецедентів маскування потрібних владі рішень в законопроєктах з іншої тематики вистачало. Найвідоміший — ухвалення обмеження самостійності НАБУ і САП 22 липня минулого року, які спричинили перші за час повномасштабного вторгнення масові акції протесту, відомі як "картонковий майдан". Закон взагалі-то стосувався змін до досудового розслідування кримінальних правопорушень щодо зникнення осіб безвісти за особливих обставин під час дії воєнного стану, а не антикорупційної проблематики.
Отже, підсумуємо. Попри Міндічгейт, кооператив "Династія", підозру Єрмаку, попри катастрофічний за силою негативу удар по Україні через ці історії, влада продовжує жити в паралельній реальності, в якій вірить, що нікуди Європа не подінеться, гроші даватиме і євроінтеграція якось триватиме, а суспільство все проковтне. Тут не завадив би ще один "картонковий майдан" — це допомогло б повернути з ілюзорного світу у світ реальний мешканців Банкової…
