Північнокорейські війська були залучені у війну з Україною з осені 2024 року. Відтоді втрати КНА склали 6 тисяч осіб, а близько 11 тис. військових залишаються на території Росії в прикордонній із Сумською областю зоні.Яка зараз роль північнокорейців у війні проти України і чому вони продовжують залишатися в Курській області? Давайте розберемося.
Скільки солдатів КНА було задіяно у війні
Хотілося б зазначити, що за весь час застосування північнокорейського контингенту у війні проти України на батьківщину з Росії повернулося, за даними південнокорейської розвідки, близько 1 100 військових. Так, з урахуванням втрат і контингенту, що зберігається в Курській області, у війні проти України було задіяно понад 18 тисяч північнокорейских військових.
Ще одним важливим моментом є те, що від дня залучення військових КНА в бойових діях вони брали участь в окупації українських територій лише опосередковано. Випадки, коли північнокорейці безпосередньо заходили на територію України, були поодинокі.
І з урахуванням того, що фіксувалися вони в прикордонній зоні Курської та Сумської областей, не виключено, що це був або помилковий захід північнокорейських підрозділів, або навмисне відправлення їх російським командуванням – за відсутності згоди на такі дії командирів Корейської народної армії.
Підрозділи КНА зараз переважно розміщуються в Курській області, беручи участь в артилерійських обстрілах Сумщини, а також нальотах за допомогою тактичних дронів, підвищуючи тим самим навички оперування fpv. Але в активних бойових діях на території України – ні.
Очевидно, це є невід'ємною частиною домовленостей між Пхеньяном і Москвою – не використовувати північнокорейців за межами Росії. Чи зумовлено це тим, що Пхеньян все-таки дотримується певних міжнародних обмежень у питаннях застосування свого контингенту в РФ, чи просто Кім Чен Ин для відправлення північнокорейців на територію України зажадав від Путіна значно більшої оплати і виставив непідйомні умови – складно сказати. Але факт такий, що солдати КНА намагаються не залишати Курську область. Принаймні поки що.
Ефект і ефективність КНА у 2024 році
Інформація про те, що північнокорейські війська можуть взяти участь у війні з Україною, почала з'являтися ще в червні 2024 року. У західних ЗМІ було опубліковано, що Володимир Путін під час зустрічі з Кім Чен Ином звернувся до того із запитом не тільки про постачання боєприпасів і техніки, а й інженерних військ.
Озвучувалося припущення, що для потреб російських окупаційних військ можуть бути відправлені 3-4 інженерні бригади – на тлі просто катастрофічних втрат інженерних військ російської армії.
Але рейдова операція Сил оборони України в Курській області РФ у серпні 2024 року, вочевидь, кардинальним чином змусила переглянути запит Путіна. І мова зайшла не про 3-4 інженерні бригади, а саме про таку кількість піхоти. Причина та сама, що й під час першого запиту: катастрофічна ситуація з обороною Курської області у РОВ і відсутність можливості швидкого збільшення російського угруповання на провальному плацдармі.
Залучення військових КНА стало яскравою демонстрацією обмежених можливостей Росії самостійно справлятися з несподіваними викликами, навіть у тій категорії, яка, здавалося б, завжди для російської армії була безпроблемною, – набір людського ресурсу.
Тобто всі експертні висновки і думки про те, що Росія володіє безмежним людським ресурсом і в цьому питанні їй неможливо протистояти, – були розбиті в пух і прах. Завжди було можливо, головне – правильний підхід.
Зі свого боку ефект від застосування солдатів КНА в Курській області розкрив і явну недооцінку північнокорейської військової машини в питаннях підготовки військовослужбовців.
Коли почали з'являтися перші повідомлення про перекидання підрозділів КНА в Курську область, інформаційний простір України ряснів безглуздими, клікбейтними заголовками про те, що половина північнокорейців розбіглася, інша спилася і загрузла на порносайтах, і що ніхто не готовий воювати.
Реальність виявилася іншою.
Північнокорейські військові були водночас відчайдушні, сміливі та добре підготовлені. У солдатів КНА був високий рівень вогневої підготовки, що підтверджувало: у КНДР цьому приділяється багато уваги під час підготовки піхоти. І це не просто пропагандистські ролики, а факт. Нарівні з підготовкою навичок була й глибока ідеологічна обробка солдатів, які навіть коли отримували поранення і не мали змоги бути евакуйованими, закінчували життя самогубством.
У північнокорейських підрозділів відзначалася висока злагодженість дій бійців у ланці рота-взвод. Навіть за недостатнього зв'язку і підтримки вони діяли набагато організованіше й ефективніше за російських окупантів. Висока організація разом із безстрашністю і відчайдушністю дійсно давали результат там, де росіяни втрачали роту з нульовим ККД.
Це все привело до того, що підрозділи КНА зіграли вирішальну роль у поверненні контролю РОВ над частиною Курської області. За відсутності підтримки з боку північнокорейських підрозділів, які за ступенем підготовки були кращими за підрозділи РОВ і зазнавали втрат багато в чому через бездумне застосування їхнього ресурсу російськими командирами, російським військам навряд чи вдалося б повернути повний контроль над КуНР до кінця 2025 року.
Навіщо КНА залишаються в Росії
Тим часом, здавалося б, якщо РОВ повернули контроль над Курською областю, то навіщо північнокорейські війська залишаються на території Росії, а в КНДР повернулися всього 1100 військових?
Відповідь криється в тій самій причині, з якої північнокорейці взагалі з'явилися в РФ: російським військам критично не вистачає особового складу для закриття всіх ділянок фронту. І варто десь виникнути критичній ситуації, як одразу починається якщо не провал, то просідання за оборонними можливостями.
Якщо завтра з Курської області будуть виведені підрозділи КНА, то все угруповання різко ослабне і не зможе не тільки проводити наступальні дії в Сумській області, а й утримувати в обороні навіть захоплені території.
Минулого тижня головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський зазначав, що в січні у РОВ був відзначений найважливіший дисбаланс: вони втратили за місяць більше особового складу, ніж змогли мобілізувати. Різниця склала 8 тисяч осіб!
На перший погляд це незначний показник, але – ні. З другої половини 2025 року російське окупаційне угруповання не збільшується, а зберігає середній кількісний показник у 700-715 тисяч осіб, з урахуванням резервів. Натомість з 2022 року РОВ щорічно за допомогою мобілізаційних заходів збільшувалися на 110-130 тисяч.
Очевидно, що армія Росії занурюється в мобілізаційну кризу, яку виправити можна буде тільки оголошенням загальної мобілізації – у жорсткому, репресивному форматі. Але поки що путінський режим із цим не поспішає, побоюючись внутрішньої дестабілізації в країні.
З цієї причини північнокорейські війська залишаються в Росії і, можливо, навіть буде порушено питання про збільшення цього контингенту.
РОВ занурюються в кризу, якої їм вдавалося уникнути протягом чотирьох років "частковою" мобілізацією і разовими виплатами контрактникам. Але охочих вирушити в Україну вбивати за пару-трійку мільйонів рублів, з високою ймовірністю повернутися назад у цинку, стає дедалі менше. Поступово надією для продовження війни для путінського режиму стають іноземні війська і рекрутинг у країнах третього світу.
