«Дивись, я нижче президента не збираюся нікуди йти», — заявляє Олександр Усик.
Смішно? Мені - ні. Але в країні, де політичний абсурд давно став офіційним державним курсом, від таких жартів хочеться негайно шукати найглибше бомбосховище. Бо якщо ми щось і засвоїли за останні роки, то це одне золоте правило: український виборець здатний втілити в життя будь-який, навіть найсюрреалістичніший мем. Боже, збережи Україну і дай розуму українцям!
Олександре, ти абсолютний чемпіон. Ти гордість нації. Ти людина, яка б'є морди опонентам так красиво, що за цим стоячи спостерігає весь світ. Але управління воюючою, корумпованою, знекровленою державою — це не 12 раундів за правилами Маркіза Куїнсберрі. Це бійка в підворітті з зав'язаними очима, де свої ж б'ють тебе арматурою по потилиці, поки ти намагаєшся домовитися з МВФ.
І головне: у нас уже є два живих, емпіричних і дуже болючих докази того, що ні сцена, ні ринг не генерують державних діячів.
Доказ перший: Сьомий рік у серіалі
Ми вже сьомий рік живемо в режимі суцільного кастингу. У 2019 році нація вирішила провести грандіозний експеримент: якщо людина вміє геніально грати президента на екрані і смішити зі сцени, то, напевно, вона зможе легко зламати систему і розсмішити світову економіку.
Реальність виявилася холодним душем з крові та корупції. Ми отримали не злам системи, а її ребрендинг. Банкова перетворилася на найбільший у Східній Європі продюсерський центр. За спиною фронтмена-коміка швидко вишикувалися цинічні ділки — єрмаки, татарови та інші «недоторканні» сценаристи. Вони пишуть для актора пафосні тексти, які він геніально зачитує з суфлера, поки самі за лаштунками пиляють бюджетні мільярди на фортифікаціях та митниці. Сьомий рік країна розплачується за ілюзію, що керувати державою — це просто читати з папірця з правильною інтонацією.
Доказ другий: Синдром Кличка
Якщо досвід з шоу-бізнесом вас не переконав, подивіться на столицю. Київ уже понад десять років живе в режимі важкого нокдауну. Ми віддали головне місто країни легенді світового боксу, щиро вірячи, що людина, яка не падала від ударів Леннокса Льюїса, точно не впаде перед спокусою київських забудовників.
І що ми отримали в сухому залишку?
Мера, який продукує філософські цитати швидше, ніж будує станції метро.
«Втомлені мости», які тримаються на ізоляційній стрічці та молитвах киян.
Місто, яке потопає в хаотичній забудові та проривах теплотрас, поки мер героїчно фотографується на фоні екскаваторів.
Віталій Кличко довів теорему: здатність тримати удар у щелепу ніяк не корелює зі здатністю контролювати тендери на бруківку, медичне обладнання чи ремонт школи. Навколо чемпіона миттєво збирається зграя місцевих «рішал», які керують бюджетом, поки мер щиро не розуміє, куди зникають мільярди і чому затопило синю гілку.
Ринг без рефері: Що чекає на Усика?
Заява Усика — це діагноз нашому суспільству, яке патологічно ненавидить професійних політиків, але свято вірить, що «хороший хлопець з телевізора» = «хороший президент».
Але що далі?
Якщо інфляція зросте — Усик викличе голову Нацбанку на спаринг? Якщо митниця знову крастиме — він проб'є «двієчку» митникам? А з кредиторами будемо розраховуватися чемпіонськими поясами?
Олександре, політика — це не ринг. На рингу є правила. Не можна бити нижче пояса, не можна бити лежачого, і там завжди є рефері, який розведе по кутках. В українській політиці рефері давно куплений, правила змінюються під час голосування, а б'ють виключно в спину і бажано труєним ножем.
Як тільки ти сядеш у крісло, ти не будеш битися з корупцією. Корупція посадить тебе в теплу ванну. До тебе прийдуть люди в дорогих костюмах (ті самі, що пережили Януковича і працювали у шоумена Зеленського) і скажуть: «Саня, ти чемпіон! Ти займайся глобальним, говори з Байденом і Макроном про мир, а ми тут самі порішаємо податки, суди і бюджет». І ти станеш просто великим, сильним і дуже відомим фасадом для чергової схеми.
Країні потрібні не коміки, не співаки і не боксери.
Країні потрібні нудні, злі, цинічні професіонали-технократи. Люди, які знають, чим макроекономіка відрізняється від макромедіа, а кримінальний кодекс — від правил WBA.
Так, абсолютний чемпіон на чолі держави — це звучить брутально і гордо. Але давайте залишимо спорт у спорті. У нас і так економіка в нокдауні, демографія в нокауті, а конституція розбита вщент після семи років зйомок серіалу.
Може, досить експериментів з кастингами? Любий народе, вчися, хоч, на власних помилках. Вдруге повторена помилка 2019 року вже гарантовано знищить українську державність...
