Європейські країни неабияк лихоманить, але найгарячіше зараз у Франції. Країну сколихнули масштабні протести, пов’язані насамперед із зростанням вартості життя, кризою системи освіти та накопиченим невдоволенням політикою уряду Емманюеля Макрона. Спочатку рух очолили школярі та студенти, але потім до них приєдналися профспілки, працівники, а також сили, дії яких явно виходять за межі мирного протесту. Найгірше те, що масштаб (і катастрофа) того, що відбувається, може вийти далеко за межі звичних протестів у ЄС.
Демократія та свобода слова не обмежують цивілізоване відстоювання своїх прав громадянами вільних держав. А у Франції, і особливо в її столиці, це загалом просто повсякденне явище. Але все різко змінюється, коли протести переростають у розбій, знищення культурного надбання, відвертий грабіж і… терор? Так, саме терор. Але організований ким і з якою метою, ну і, звісно ж, в чиїх інтересах?
І перш ніж детально розібратися в суті того, що відбувається, я нагадаю не менш жахливий для багатьох прецедент – протести "Жовтих жилетів" у 2018 році.
Відлуння минулого
У 2018 році у Франції та безпосередньо в Парижі розпочалися протести фермерів (пов’язані з підвищенням цін на паливо), які різко переросли в хаос на вулицях. Причому хаос спричиняли не фермери, а абсолютно сторонні учасники протестів.
Серед учасників заворушень 2018 року почали з’являтися люди з прапорами… "ДНР" і "ЛНР".
Дуже швидко з'ясувалося, що це був, наприклад, Фабріс Сорлін – перший голова ультраправого руху "Судний день", член партії Марін Ле Пен "Національний фронт", а нині "Національне об’єднання", та керівник аналітичного центру "Katehon", до наглядової ради якого входить російський пропагандист Олександр Дугін.
Також у протестах брав участь Ксав’є Моро, який виконував роль міжнародного спостерігача на незаконних виборах на окупованій частині Донбасу та є автором пропагандистської монографії "Україна. Чому Франція себе обманює".
Тоді ж на протестах серед хуліганів було помічено Сержа (Сергія) Мюньє, який у 2014-му вирушив воювати на боці російських терористів у складі батальйону "Восток", а потім, у 2015 році, під час свого другого "відрядження", брав участь у штурмі Мар’їнки у складі бригади "П’ятнашка".
Можна згадати й активіста Віктора Лента, який також воював проти ЗСУ на Донбасі, а після повернення до Франції заснував організацію "Континентальна єдність", яка вербувала французів для відправки їх у гарячі точки.
Тоді ж, у 2018 році, міністр внутрішніх справ Франції Крістоф Кастанер зазначав, що за найбільш радикально налаштованими демонстрантами стоять організовані групи "Національного фронту" Марін Ле Пен, а в соціальних мережах основну інформаційну підтримку протестам надають користувачі з… російською пропискою.
По суті, мирний протест у 2018 році переріс у знищення культурного центру Європи через участь у ньому радикальних угруповань та відверто бойовиків. Причому багато хто з них був безпосередньо пов’язаний із Марін Ле Пен та її партією "Національне об’єднання", а також із групами проросійського спрямування та учасниками війни проти України.
Сьогодення
Нинішні протести, здавалося б, почалися з цілком зрозумілих причин, а саме: зростання цін і вартості життя, криза системи освіти, скорочення та зниження якості державних послуг. Але в протест одразу ж було інтегровано радикальний фактор, який, як і в 2018 році, каталізував насильство. Тільки раніше це були філії та радикальні відгалуження "Національного об’єднання", а сьогодні цим каталізатором став Black Bloc.
Black Bloc – це рух, який увібрав у себе представників радикальних груп анархістів, антифашистів та інших ультралівих активістів.
Крім того, серед головних ініціаторів заворушень дуже багато мігрантів з африканських та близькосхідних країн; особливо виділяються прихильники Free Palestine, зв’язок яких із російськими спецслужбами фактично доведено низкою журналістських розслідувань, не кажучи вже про історично сформовані відносини та підтримку СРСР/РФ Палестини й терористичних угруповань на кшталт ХАМАС.
Тобто опорою нинішньої радикалізації протестів у Франції стали вже не звичні місцеві хулігани, а мігранти та прихильники терористів, яких фінансує й підтримує Росія? А що в цьому дивного, з огляду на те, що СРСР і Росія завжди використовували мігрантів як один з основних ресурсів вербування та формування агентурних мереж у країнах Заходу.
У 2021 році в монографії "Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до науковця" я опублікував розділ, у якому детально описав найпоширеніші сценарії інфільтрації російських агентів впливу через найширший спектр сфер і напрямків суспільного, політичного та медійного життя країн ЄС, зокрема через мігрантів. У цій же праці я зазначав, що рух антивакцинаторів, АНТИФА і навіть "Жовті жилети" є насамперед дестабілізуючим чинником для Європи. А все, що дестабілізує, – цікаво Росії.
Але ось питання: чому, як і в 2018 році, Париж не стали розхитувати, використовуючи наявні ресурси осередків "Національного об’єднання", а були активізовані агентурні мережі в емігрантському середовищі?
Фактор Ле Пен
Марін Ле Пен досить впевнено рухається до перемоги на майбутніх президентських виборах у Франції. Але для активізації електорату, що вагається, їй вкрай важливі дестабілізуючі події у Франції, які демонструють бездарність політики Макрона. З цієї причини використовувати ресурси "Національного об’єднання" – це дискредитувати саму себе, а ось вивести на вулицю темношкірих мігрантів і людей із прапорами Палестини – цілком розумно.
Ле Пен буквально тикає пальцем у політику Макрона, викриваючи його в тупиковому векторі мультикультуралізму та інших спірних моментах. Причому з нею погоджуються навіть ті, хто раніше не підтримував "Національне об’єднання", але кого жахає вигляд Парижа в диму та розбиті вітрини бутиків, розграбованих "понаїхами".
Тригер обрано вкрай влучно, і "Національне об’єднання" разом із політичною діячкою, передвиборчі кампанії якої не раз фінансувалися Росією, набирають підтримку як ніколи раніше.
Задаючись питанням, кому потрібно занурювати Париж у хаос, слід також розуміти, що відповідь лежить у площині – а кому це вигідно?
Але проблема дещо глибша, масштабніша й загрозливіша, ніж хаотизація заради перемоги проросійського кандидата.
Точка відліку
Протести зараз охоплюють не тільки Францію, а й інші європейські країни. Відбувається це на тлі того, як провідні розвідслужби б’ють на сполох – Росія готується до вторгнення в ЄС.
На тлі послаблення підтримки Європи з боку США, зростання симпатій Дональда Трампа до Володимира Путіна та послабленням санкцій, а також конвульсіями в низці країн ЄС, де набирають підтримку проросійські сили, що заважає РФ розгорнути активні бойові дії в одній із європейських країн?
Росія за зразком 2014 року може скористатися внутрішньою дестабілізацією, слабкістю та неготовністю ЄС до війни (як це було з Україною в період Революції Гідності) і здійснити вже не гібридне, а пряме вторгнення в одну з країн.
На думку Москви, це ідеальний момент для здійснення таких дій. Військова неготовність. Внутрішня політична дезорганізація. Соціально-політична хаотизація. Відсутність сильної зовнішньої підтримки.
Питання лише в тому, чи наважиться Путін на це саме зараз, чи чекатиме накопичення достатнього резерву сил?
