Кадровими призначеннями Зеленський хоче перебити мега корупційний скандал і фактичний провал мирних переговорів.У Президента був вибір: піти на нову коаліцію, створення Уряду народної довіри, або знайти чергову надію, яка продовжить його правління.
Президент обрав призначення Буданова в Офіс на Банковій.
Не чергового ноунейма з обойми Єрмака, якого за пару днів до цього анонсували зелені трубадури.
Ні. Він не викликав надії ні у суспільства, ні у партнерів, ні у детективів.
Тому крайнє звернення Президента було таке очевидно непідготовлене і ображене.
Бо прийшлося змінити план і піти на співпрацю з відверто самостійним і амбіційним Будановим.
Очільник ГУР знав, що з посади керівника офісу Президента ще ніхто не зробив політичного трампліна. Знав, але хотів спробувати.
Чим і скористався Зе.
Для діючого Президента в оточенні корупційних скандалів та провалів на фронті та в енергетиці це було вимушене рішення.
Але тільки так Заходу продемонстрували, що нові плівки не актуальні, а зрозумілий їм Буданов очолить переговорний процес і почне давно потрібні реформи в оборонно- безпековому секторі.
А Президент, звичайно, усім допоможе. І в разі успішного виконання задач навіть підтримає нового главу Офісу на президентських виборах.
А в разі проблем - ще один генерал повторить досвід Залужного.
Буданов зробив вигляд в те, що у це повірив. І сподівається переграти ослабленого скандалами і невдачами гаранта.
І вже через день пересвідчився в зовсім інших правилах зеленого серіалу.
Нові призначення в ГУР, план заміни глави СБУ чітко демонструє: відповідальність на Буданові, кадри - від Єрмака.
На вербі груші, обіцянка цяцянка.
Ці перестановки мають не дозволити Буданову отримати власний інф-аналітичний ресурс впливу. І зберегти контроль за силовиками за зовсім іншим, вічнозеленим кандидатом в Президенти.
Для якого важливіші не спецоперації Малюка, а політична охранка його одноосібної зе-влади.
Не реформи в МО, а піар і рейтинги слуг.
І тут вже не про почуття Буданова.
Тут - про те, що Зеленський робить усе можливе для перемоги.
Не у війні. А на примарних виборах.
