Поки ми співчували біднесенькому голові Нацбанку Андрію Пишному з крокодилячими сльозами через вигадану ним "інформаційну атаку", це чудо-юдо тихесенько девальвувало гривню. Міжбанк пройшов нову психологічну відмітку в 43 грн/дол., а офіційний курс євро перестрибнув 50 грн/євро.
Звісно, в НБУ вам будуть розповідати про зменшення валютної виручки наших експортерів на початку року й це буде правда. Додадуть, що Нацбанку довелось збільшувати продажі долару з резервів — це буде наполовину правда, бо збільшення було лише кілька разів і не набагато (торік понаднормові продажі були більшими й тоді такої девальвації не було). А ще нацбанківські патріоти скажуть, що ми цей сценарій (з провалом курсу гривні) вже торік проходили й українці мали були звикнути до зґвалтування. Тому й нема чого репетувати. Така логіка в нацбанківської влади.
Андрій Григорович Пишний у періоди, коли не ображається на критику й на те, що більш вправні хлопці його дубасять по рожевих місцях, любить вважати себе найрозумнішим. Всі дурники навколо й тільки він знає та може зрозуміти як найкраще для економіки України. Особливо на початку року, коли грошей в держбюджеті зовсім мало й треба найвигідніше конвертувати наколядоване на заході (борги на багато поколінь). За його сценарієм: треба спустити курс гривні, скажімо, до 43,1 грн/$ й зробити все що треба, а згодом відкотитися на 42,80-42,90 грн/$ й чекати на нову грамоту — рятівника.
Хоча тільки справжні недоумки не вгадають це повторення, як зі старої-затягнутої платівки й не впізнають вже не раз відкатаний сценарій. Жодного "лісапеду" псевдогеній Андрій Пишний не вигадав.
Й за інфляцію в цій ситуації можна не турбуватися. Зовсім не зважати на цей показник. Звісно що в передовика Пишного темпи інфляції будуть переважно сповільнюватися, чи взагалі зійдуть нанівець — не просто ж так він за кордоном грамоти отримує. Та й на чолі Держстату не просто так нацбанківця призначили. Всі знають, що робити. Працюють сумлінно.
Та не варто плутати звіти з інфляції з реальним станом цін в магазинах і на ринках. Тут народ України сам по собі й то все його проблеми. Мають терпіти й тільки нахвалювати голову Нацбанку, щоб у вороги не пошили. Хто не згоден — не патріот і зрадник взагалі за те, що паніку провокує.
Про що не подумав Андрій Пишний — що влаштовує фактичний "девал" гривні після витоку в пресу інформації про те, що цього вимагав МВФ. А сам пан Пишний наприкінці 2025-го видав пихату заяву, що Нацбанк сам вирішуватиме, що робити з гривнею. Типу наш НБУ увесь такий незалежний, йому видніше як чинити. Офіційно звучало так, що "дискусія з цього питання ще триває" й рішення не прийнято. Та, як бачимо, вже прийнято й реалізується, а самостійність регулятора та його керівника удавані й не варта торби січки.
Здається, що нічого не мінятиметься. Всі революції та перебудови в нашій владі облудні, лише на словах. Скрізь. Типу після скандалу у справі Міндіча кума Андрія Пишного — Андрія Єрмака — відставили й той не керує, й все перебудували. Та все награне та тотально фальшиве.
А у випадку з Андрієм Пишним навіть награвати нічого не намагалися. Як би Пишному не згадували кумівство з Єрмаком і не називали його гаманцем, владні перебудови НБУ не торкнулися. З голови НБУ зробити недоторкану корову. Красиву таку, з блискучими боками й милою мармизою. Й цю моську не можна не тільки ображати й навіть трохи нігтем зачепити — бо ж священна, як в індуїзмі. Бо звинуватять в інформаційній атаці та на фронт відправлять гріхи спокутувати.
Цікавий момент: наприкінці 2025-го намагалася зареєструвати на сайті Президента петицію з вимогою скасувати останню дрібну монету в 50 копійок, за яку давно нічого не купити й нема чого карбувати у збиток державі. А зекономлені гроші скерувати на ЗСУ. Що думаєте? Звісно, в реєстрації петиції відмовили. Певно перебували в очікуванні нацбанківського законопроекту про перевтілення нічого не вартого металу в "шаги", які на тлі реальних цін в магазинах виглядають як знущання. Офіційна відповідь щодо моєї петиції, якщо спростити, звучить так: на дії Нацбанку слід скаржитися до самого Нацбанку. Типу далі дорогу самі знаєте.
Недоторканий у нас Андрій Пишний. Недоторканий. Що не зрозуміло?
Голова Федеральної резервної системи США Джером Пауелл тільки позаздрити такому може. Він у рятівника всія світу Дональда Трампа по струнці ходить. Не відсвічує. Тільки й думає як догодити, скоріше ставку знизити. А потім відвалити, бо набрид. Й взагалі час нового веселуна в ФРС ставити, щоб якісніше всемогутню дупу виціловував.
Та з нашим Пишним-скарбом так не можна, цей смарагдик слід берегти. А то раптом настрій зіпсуємо й вся економіка без нього рухне. Навпаки, йому треба дозволити робити все що заманеться. Навіть чорного списка/списка дропів узаконити, як він мріє. Щоб міг розібратися в будь-ким краще за поліцію. Спочатку туди просто вороги потраплятимуть, а потім й решта — хто ручку не цілуватиме. У НБУ заявиться новий інструмент для розправи з ким завгодно й завадити йому ніхто не зможе. Вирощуємо справжнього монстра.
Це при тому, що Нацбанк і зараз неконтрольований і робе що захоче, та хочуть зробити справжнє чудовисько рибу-кит. Щоб банки підносили дари ще за рік до перевірки, особливо, коли вона з фінансового моніторингу, а прості люди завжди боялися потрапити в пастку нових заборон і обмежень. Звісно, саме ними — людьми, які нічого не вирішуватимуть — все й обмежуватиметься. Справжніх злочинців ніхто не чіпатиме. Вони й далі зможуть возити доляри брикетами по $4 млн, як у справі Міндіча. За таких умов і такого Нацбанку нелегальних брикетів ставатиме тільки більше. У того кого треба, звісно.
На цьому тлі всі чомусь мають забути про питання, що є до самого Нацбанку та його керманича. Й щодо профільної освіти, яку ніби перевіряли, та перевіряли ті самі органи, де час від часу відкривають справи щодо корупції та державної зради. Й щодо нових кримінальних справ заступника голови НБУ Дмитра Олійника про непрозорі/неправомірні доходи (НАБУ), й щодо непрозорої наглядової політики Нацбанку, яка підтверджується постановою лондонського суду, й щодо непродуктивної регулятивній політиці. Українські банки продовжують більшу частину процентних доходів отримували не на кредитуванні реального сектору економіки, а на депозитних сертифікатах Нацбанку. Отримують від регулятора величезні заробітки лише за звичайний пилосос грошей з ринку. Знаєте звідки НБУ бере ці кошти? В тому числі від Міністерства фінансів, яке платить величезні гроші по держоблігаціях в портфелі регулятора, тобто з держбюджету. Так і годуються банки з державної кишені під час страшної війни.
Єдине сподівання сьогодні — це на реальну зміну таких горе-керманичей Національного банку. Тільки це вочевидь може дозволить перезапустити роботу НБУ, зробити її насправді ефективною. Не виключено, що після того все-таки побачимо реальні розслідування та кримінальні справи, й ще одного титулованого нацбанківця (нацбанківців) у Лондоні, які розповідатимуть про політичні переслідування й інші дурні казочки. Дуже шкода, що до того вони встигнуть по-максимуму витягнути із закривавленої Батьківщини.
