Польща підходить до наших 2013-2014 років. Свого Януковича вже мають

Дональд Туск написав: "Або виженемо їх за рік з парламенту, або вони виженуть нас з Євроунії". 

Здається, Польща підходить до своїх 2013/2014 років. Польського Януковича вже мають. Не такого брутального, хіба. Наш шапки з людей зривав, той лише куревський трансфер забезпечував. 

Але нам було простіше — ми знали, що наш не просто злодій, а ще й рецидивіст. Радослав же Сікорський вагається ким був їх президент, тому питає публіку: "Як буде правильно: сутенер, звідник чи альфонс?".

Хай там як, але якщо слідкувати за поляками багато років, то аж страшно як наші політичні траєкторії подібні. 

• І штурми вищих органів юстиції — Конституційний трибунал в них зараз та Генпрокуратура в нас часів Ющенка (а ще ж КС з Тупицьким).
• І голосування "на виїзді", коли в них маршалок від PiS переніс засідання в інше приміщення, а в нас "регіонали" та комуністи у 2013 пішли голосувати на Банкову.
• І війни за літак — в них Туск не дав борт Качинському для перельоту в Брюссель, в нас Ющенко забрав в Тимошенко, коли вона рвалася до Москви. 
• І битви за Нацбанки, і битви за суспільне мовлення, і навіть "тушки" це не лише хрестоматійні Табалови, але й Моніка Павловська. 

Поляки — в Євроунії, українці туди ще поки тільки йдуть, але водночас ми разом досі в Речі Посполитій. В її політичній культурі та моделях поведінки. Наші ноги торкаються одного ґрунту, одного з найвільніших в тогочасному світі. 

Їхня та наша політична культура дуже пристрасні — ніяких компромісів, лише знищення суперника. "Шляхетська демократія" та "козацька вольниця" — це один політичний архетип. 

Це шкодить. І дуже часто. І дуже часто рятує. 

Ця майже карнавальна політика, цей вуличний балаган — завжди на виду, які б маніпуляції не робилися за лаштунками. І тому глядач завше може освистати, закидати гнилими овочами чи навіть побити поганих акторів. 

Гірше, коли нема ні карнавалу, ні глядачів, ні свисту, ні аплодисментів. Лише холодні та порожні кремльовські вежі. 

Якщо глянете на карту виборів 2004 року, то Ющенко переміг всюди, де була Річ Посполита. Навіть якщо в межах сталінських областей якийсь район був колись річпосполитівським — там теж переміг Ющенко, тоді як решта області була за Януковичем. Бо політичний контур не зник. 

Великі тіні ніколи не зникають назавжди, вони часто повертаються аби сказати: "Co nam obca przemoc wzięła, szablą odbierzemy" або "Же през шаблі маєм права!".

Звучить та пишеться по-різному, але звучить та пишеться не по-московському. А значить — однаково.

Тому і ми, і вони будемо спільно в Євроунії, хто б там що не знімав — чи шапки, чи повій.