Риторика грузинської влади все частіше збігається з кремлівськими наративами, що створює серйозні ризики для інформаційної безпеки країни. Згідно з дослідженням фонду Media Development Foundation (MDF), однією з головних проблем сучасного інформаційного простору Грузії стала неможливість відрізнити повідомлення місцевої влади від російської пропаганди. 
Аналітики зазначають, що урядові структури нерідко повторюють тези Москви, незважаючи на те, що в офіційних стратегічних документах російська пропаганда, як і раніше, визнається загрозою. Однак на практиці реакція держави на такі виклики залишається недостатньою або непослідовною, пише Ехо Кавказу.
Дослідження виокремило три основні напрямки, за якими позиції Тбілісі та Кремля щодо Заходу повністю збігаються. По-перше, це критика суверенної демократії, де Захід і якусь глибинну державу звинувачують у втручанні в грузинські вибори і фінансуванні неурядових організацій для організації переворотів за сценарієм другого Майдану. По-друге, активно просувається теза про загрозу відкриття другого фронту або українізації Грузії. У рамках цього напряму стверджується, що західні країни прагнуть втягнути Грузію у війну з Росією, а приклад України нібито доводить нездатність Заходу забезпечити безпеку своїх союзників.
Третім важливим напрямком стало залякування втратою національної ідентичності. Захід зображується як джерело чужих ліберальних цінностей, які несуть небезпеку для традиційної грузинської культури. Для позначення цих процесів проурядові сили часто використовують агресивний термін ліберальний фашизм. Автори документа підкреслюють, що різка зміна риторики влади відбулася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Якщо раніше правляча партія «Грузинська мрія» розділяла повідомлення для внутрішньої і зовнішньої аудиторії, представляючи Росію як загрозу на міжнародному рівні, то тепер антизахідні меседжі стали домінуючими.
Ситуація ускладнюється прийняттям репресивного законодавства, характерного для авторитарних режимів. Влада дедалі активніше обмежує діяльність демократичних інститутів, зображуючи незалежні організації як загрозу, яку необхідно стримувати. Основними джерелами антизахідної пропаганди в країні експерти називають керівну партію і пов'язаний з нею рух «Сила народу». В умовах такої інформаційної політики Грузія фактично виявляється втягнутою у сферу маніпуляцій, які підривають її західний вектор розвитку і посилюють вплив зовнішніх сил на внутрішні процеси.
