Восени 2022 року група посередників, серед яких був колишній офіцер східнонімецької розвідки Маттіас Варніг, намагалася організувати неофіційні переговори між Росією та Україною. Мирний план передбачав відведення російських військ із частини окупованих територій в обмін на визнання Україною російського контролю над Кримом і гарантії безпеки за участю країн НАТО. 
Про це пише
Financial Times.
За даними видання, на тлі побоювань щодо можливого застосування Росією ядерної зброї 11 жовтня лідери країн «Групи семи» попередили кремлівського диктатора Володимира Путіна про «серйозні наслідки».
Проте побоювання лише посилювалися, адже тоді українські війська змушували російську армію до дедалі принизливіших відступів на Херсонщині й Запоріжжі, а це були території, які Путін щойно оголосив приєднаними до Росії.
Тим більше міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров раптом зателефонував своїм колегам зі США, Великої Британії та Франції, заявивши, що Україна нібито готує «брудну бомбу». Як пише видання, ці твердження лише підживили побоювання, що Путін сам готовий натиснути «ядерну кнопку».
У цей період Варніг повідомив американському бізнесмену Стівену Конну, що напередодні провів вечір наодинці з Путіним. За словами Варніга, російський президент заявив, що не має іншого вибору, окрім як продовжувати військові дії, але водночас нібито висловив готовність до переговорів.
Він зачитав зі свого блокнота відповідь Путіна: «У мене немає іншого вибору, окрім як проводити військові операції». Також, як процитував Варніг, Путін додав: «Я цілком відкритий до переговорів. Я хочу обговорити шляхи вирішення. Я прагну миру для України».
Що передбачав мирний план
Як стверджують журналісти, відправною точкою для переговорів мали стати стамбульські домовленості, які зірвалися у квітні того ж року.
Група почала формувати свою мирну пропозицію. Згідно з умовами, вона передбачала, що Росія виведе війська з більшої частини територій регіонів, які Путін перед тим оголосив анексованими. Нову лінію розмежування пропонували провести по територіях, які Росія контролювала у Криму й на частині Донбасу до повномасштабного вторгнення. Україна ж мала б визнати російський контроль над Кримом і надати Росії безперешкодний «сухопутний коридор» до півострова.
Для гарантування дотримання режиму припинення вогню Україна мала отримати захист від країн НАТО, а Росія – розпочати обговорення угоди про безпекові гарантії зі США.
Путін нібито погодився із пропозицією щодо лінії фронту
До групи входили колишній розвідник з Німеччини Варніг, який працював разом із Путіним у Dresdner Bank і був одним із небагатьох людей, що мали до нього особистий доступ, а також український кінопродюсер Олександр Роднянський, який допомагав організовувати мирні переговори у Стамбулі.
За словами журналістів, Роднянський погодився відвезти проєкт документа до Москви та Києва, щоб лідери могли висловити свої зауваження. Коли 1 лютого 2023 року учасники групи знову зібралися, Варніг розповів, що Путін проаналізував документ рядок за рядком, обводячи окремі фрагменти та роблячи на полях нотатки.
За словами Варніга, диктатор погодився з їхньою пропозицією щодо лінії фронту. Також він нібито заявив, що не може допустити вступу України до НАТО, проте готовий розглянути варіант членства в ЄС та іншу модель безпеки.
«Якщо ми зможемо домовитися щодо кордонів і НАТО, тоді можна буде обговорити все інше», – сказав Путін Варнігу.
Позиція України
За даними журналістів, Роднянському ледве вдалося домогтися того, щоб президент України Володимир Зеленський і тодішній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак бодай поглянули на документи в його телефоні. Вони заявили, що не підуть на жодні поступки Путіну щодо кордонів України, і висловили впевненість, що зможуть домогтися реалізації більшої частини решти пунктів плану цієї групи, не віддаючи при цьому жодних територій.
Роднянський, який вважав, що США мали б натиснути на Україну, аби та погодилася на угоду, зауважив: вони поводилися так, ніби російська армія мала раптово розсипатися подібно до армії Саурона наприкінці «Володаря перснів».
Із часом без офіційної підтримки США, на яку розраховував Путін, неофіційний переговорний канал втратив імпульс. Український контрнаступ, підтриманий Сполученими Штатами, пізніше того року не дозволив повернути окуповані території. А з часом вимоги Путіна до України суттєво зросли.
