Росія почала активно надавати військову та економічну допомогу хунті Мадагаскару, яка прийшла до влади в результаті державного перевороту в жовтні минулого року. 
Про це пише
Bloomberg.
Глава хунти Міхаель Рандріаніріна публічно подякував Володимиру Путіну за поставки бойових вертольотів, вантажівок і продовольства, назвавши російського президента своїм братом і заявивши про намір відродити тісні двосторонні зв'язки. Це зближення стало черговим кроком Кремля щодо розширення своєї присутності на африканському континенті, причому Москва вміло використовує моменти, коли увага західних країн, зокрема США, відвернена на конфлікт навколо Ірану.
Інтерес Москви до Мадагаскару продиктований як геополітичними, так і економічними причинами. Острів володіє колосальними запасами цінних металів і мінералів: він посідає восьме місце у світі за покладами рідкісноземельних елементів, четверте — за видобутком кобальту і є одним із лідерів з виробництва графіту. Крім того, Мадагаскар розташований уздовж ключового морського маршруту, через який проходить майже третина світового обсягу нафти. Російську сторону особливо приваблює близькість острова до Мозамбіцької протоки та можливість відновлення занедбаної військово-морської бази Анциранана на півночі країни.
Процес зміцнення російського впливу на острові розвивається стрімко. Відразу після зміни влади Росія направила на Мадагаскар військових і зброю для забезпечення безпеки нового лідера. У лютому Міхаель Рандріаніріна здійснив свій перший офіційний закордонний візит до Москви, порушивши традицію відвідувати насамперед колишню метрополію — Францію. У рамках цього співробітництва острів уже отримав партії бронетехніки та стрілецької зброї, а малагасійські військові чиновники почнуть проходити навчання у російських фахівців. Також у країні було створено нову проросійську політичну партію, а державний «Промсвязьбанк» розпочав роботу над активізацією торговельних відносин.
Експерти зазначають, що нинішній режим на Мадагаскарі почувається вразливим і шукає у Москви захисту від тиску Євросоюзу та Франції, які вимагають якнайшвидшого відновлення демократії. Пропонуючи військову техніку та підтримку в обмін на доступ до родовищ і політичну лояльність, Кремль фактично створює собі новий плацдарм в Індійському океані. Незважаючи на те, що Франція залишається найбільшим торговельним партнером острова, поява Росії як ключового союзника з питань безпеки дозволяє малагасійській хунті ігнорувати вимоги Заходу і вибудовувати вигідну для себе «багатосторонню» зовнішню політику.
