Тривалий конфлікт на Близькому Сході поступово викриває критичні вразливості Сполучених Штатів, надаючи Пекіну можливість детально вивчити військову стратегію свого головного конкурента. 
Про це пише
Politico.
Поки адміністрація Дональда Трампа намагається вийти з непопулярної війни та відновити контроль над Ормузькою протокою, світові ціни на енергоносії продовжують зростати, а ресурси Пентагону переспрямовуються з Тихоокеанського регіону. Це створює ситуацію, де стримування Китаю де-факто перестає бути головним пріоритетом Вашингтона, що дає лідеру КНР Сі Цзіньпіну додаткові важелі впливу перед запланованою зустріччю з американським президентом.
Китайські військові аналітики уважно спостерігають за кожним кроком США, аналізуючи темпи ракетних ударів, методи збору розвідданих та логістичну залежність американської армії від баз і танкерів-заправників. Особливу увагу привертає той факт, що США змушені витрачати високовартісні ракети «Томагавк» та системи ППО «Патріот» для відбиття атак відносно дешевих іранських безпілотників. Для Пекіна це стає доказом того, що американський арсенал не є безмежним, а кожна одиниця зброї, використана в Ірані, – це ресурс, якого не вистачатиме для захисту інтересів США в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Попри заяви Білого дому про повну боєготовність та заклики до оборонних підрядників нарощувати виробництво, експерти вказують на серйозні оперативні проблеми. Хоча адмірал Семюель Папаро запевняє, що досвід екіпажів у реальних боях є безцінним, аналітики побоюються, що відсутність чіткої довгострокової стратегії робить США вразливими. Водночас Китай, попри власні внутрішні чистки у військовому керівництві, фактично проходить «навчання» за рахунок американського підходу до ведення війни, виявляючи слабкі місця, які можна буде використати в разі потенційного зіткнення. Таким чином, іранська кампанія, яку адміністрація Трампа називає «Епічною люттю», ризикує перетворитися на стратегічну пастку, що підриває здатність США ефективно стримувати амбіції Китаю.
