У серпні 2024 року Рада ухвала закон про заборону церков із центром управління в РФ. Попри це філіал московської церкви в Україні не просто досі існує, а й вміло рятує своє майно через суди. За 35 років незалежності і чотири з половиною роки великої війни щось не так з українцями, суддями чи владою загалом?УПЦ робить ставку на українських біженців
Процес переходу парафій від УПЦ МП до ПЦУ практично зійшов нанівець. Про це в інтерв’ю Еспресо розповів шеф-редактор Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ) Тарас Антошевський. Він також акцентував на двох важливих моментах. Перший: там, де перехід оформили юридично недосконало, московський патріархат через суди намагається повертати втрачені храми. Другий: в Європі, де мешкає близько п’яти з половиною мільйонів українців, кількість парафій УПЦ збільшується, тож наші мігранти стають цільовою аудиторією московської церкви.
"Ділова столиця" загострювала увагу на слабкій роботі нашої дипломатії з діаспорою, через що в країнах Євросоюзу помітно зменшилася чисельність учасників акцій на підтримку України, тепер пан Антошевський оголив ще одну проблему: "Спілкуючись зі священниками й вірянами з різних країн — від Кіпру до Італії, — я неодноразово чув, що представники української дипломатичної служби на місцях байдужі до релігійного життя українців за кордоном. Цим активно користується московський патріархат". Він розповів про випадок у Норвегії. Там громади ПЦУ і УГКЦ просили передати у користування старовинну каплицю, але норвежці передали її УПЦ МП. Такі випадки є результатом відстороненості українських дипломатів від релігійної тематики.
Кілька днів тому президент Володимир Зеленський анонсував кадрові рішення та нові підходи у дипломатичній команді країни. За його словами, дипломати мають працювати на посилення міжнародної підтримки, взаємодію з партнерами та просування українських інтересів. А глава МЗС Андрій Сибіга відніс до пріоритетних напрямків дипломатії підтримку зв’язків і національної ідентичності, захист прав українців за кордоном. Чи входить сюди підтримка релігійної ідентичності? Маркером стане реакція міністерства закордонних справ на випадок у Норвегії — він має потягнути за собою кадрові рішення.
Як у Кременчуці УПЦ створює прецедент скасування переходу громади в ПЦУ
Перебуває у глухому куті і ситуація із забороню діяльності УПЦ МП в самій Україні. Точніше, про заборону і не йшлося: в законі "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", ухваленому 20 серпня 2024 року, мовилося про регулювання діяльності релігійних організацій з центром управління в Росії. Закон ухвалювався символічно — під 33-ю річницю незалежності, чинності він набув через місяць після ухвалення. Тож є нагода проаналізувати, чому за два роки московська церква в Україні не лише нікуди не поділася, а й досить успішно захищає свої інтереси в судах.
"Для порівняння, — каже Антошевський, — у травні 2022 року траплялися дні, коли за добу до ПЦУ переходило понад 20 громад, а вже у 2024–2025 роках були цілі місяці, коли переходило лише кілька громад – або жодної". Хто ж винен у недоторканності УПЦ попри існування закону про припинення її діяльності в Україні?
До прикладу, розглянемо випадок на Полтавщині. 1 липня 2024 року у Кременчуці відбулися збори громади Свято-Успенського храму, на яких ухвалили рішення перейти до ПЦУ. Після цього обласна адміністрація видала розпорядження про реєстрацію нового статуту релігійної громади. Колишній настоятель храму Сергій Богайчик оскаржив ці рішення у Господарському суді столиці: у своєму позові він вказував, що збори відбулися без кворуму, належного повідомлення та ще й у присутності сторонніх осіб. Суд першої інстанції у позові Богайчику відмовив, але московський піп звернувся до Північного апеляційного господарського суду Києва. І той не лише задовольнив позов та визнав перехід громади до ПЦУ незаконним, а ще й зобов’язав обладміністрацію та релігійну громаду відшкодувати судові витрати.
29 липня Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду повернув справу про перехід храму у Кременчуці на новий розгляд до того ж апеляційного суду. І що найважливіше — задовольнив касацію частково. Вийшла казуїстика: розпорядження голови Полтавської ОДА про реєстрацію нового статуту громади було законним, а рішення зборів – ні. Апеляційний суд повторно розгляне цю справу і дуже ймовірно, своєю ухвалою підвісить вирішення спору навколо Свято-Успенського храму Кременчука.
Як наочно демонструє цей приклад, а він — не єдиний, судді охоче стають на бік УПЦ. Остання знаходить помилки при оформленні протоколів парафіяльних зборів і позивається до суду, а розгляд таких справ може йти по колу тривалий час. Два роки тому в ході дискусій навколо згаданого закону його опоненти попереджали про ризик ситуацій, коли замість заборони УПЦ отримаємо судові спори про перехід храмів. Так і сталося. До того ж, приходи МП практично не несуть відповідальності, якщо не розірвуть зв’язки з Росією.
Судовий футбол між Держетнополітики і черницям монастиря на Рівненщині
Минулого року експертиза Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) встановила афілійованість Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря УПЦ з РПЦ, після чого Держетнополітики звернулося до суду щодо припинення діяльності цієї релігійної громади. Проте у листопаді 2025 року Шостий апеляційний суд відмовив у позові, мотивуючи тим, що у ньому були вимоги, які стосуються різних судів. ДЕСС подав скаргу на цю ухвалу до Верховного Суду. Адвокати монастиря подали до Шостого апеляційного адмінсуду зустрічний позов щодо дій ДЕСС, 16 березня цього року суд повернув цей позов представникам релігійної громади. А вже 6 квітня той же суд ухвалює скандальне рішення про скасування наказу Держслужби з етнополітики і свободи совісті про затвердження висновку експертизи статуту УПЦ щодо зв’язків з РПЦ. "Ділова столиця" детально описувала суть цього рішення та подальші наслідки.
Наприкінці квітня служителі Феміди того ж Шостого апеляційного адмінсуду постановляють зупинити судовий розгляд ДЕСС щодо Корецького монастиря. Поки відбуваються ці події, представники черниць оскаржили в Касаційному адміністративному суді Верхового Суду ухвалу про повернення їм позову від 16 березня. Станом на зараз у цьому серіалі відбувається наступне: 14 серпня Шостий апеляційний адмінсуд зупинив провадження у справі про ліквідацію монастиря УПЦ МП, очікуючи ухвали щодо зустрічного позову монастиря. 19 серпня Касаційний адмінсуд прийняв заяву від адвокатів черниць, засідання Верховного суду анонсоване на 23 вересня.
22 липня Держетнополітики оприлюднило результати експертизи щодо наявності ознак афілійованості Почаївської Свято-Успенської лаври. Нескладно здогадатися, що і в цьому випадку адвокати УПЦ МП запустять судову "санта-барбару".
Заборонити Київську митрополію УПЦ також не вдасться?
Складається стійке враження, що судді спеціально ухвалюють рішення, які потім легко оскаржити в апеляційних і касаційних судах. А це значно затягує процес. Так триватиме доти, доки не буде крапки в головній історії — судовій тяганині про заборону УПЦ. Вона триває понад рік. 17 липня 2025 року Держетнополітики зобов'язала Київську митрополію Української православної церкви протягом місяця вийти зі структури РПЦ. Однак цього не сталось. 27 серпня ДЕСС визнала Київську митрополію УПЦ повʼязаною з РПЦ і за кілька днів потому подала позов до суду про припинення діяльності УПЦ МП. Також суд просять передати державі її майно, кошти та інші активи, крім культового.
30 жовтня неодноразово згаданий Шостий апеляційний адмінсуд розпочав розгляд справи і відразу ж виділив зустрічний позов московських попів до ДЕСС в самостійне провадження і відправив до Київського окружного адмінсуду. 11 грудня цей суд відклав розгляд справи на невизначений термін через оскарження у Касаційному суді ухвали про розʼєднання основного і зустрічного позову. 19 травня Касаційний суд задовольняє апеляційну скаргу представників Київської митрополії УПЦ, 24 червня ті подають позов до Кабміну щодо законності створення і діяльності самого ДЕСС. 22 липня судовий розгляд справи про заборону діяльності Київської митрополії УПЦ нарешті почався. Адвокати МП придумали нову тактику: вимагають долучення до справи близько 10 тисяч підписів мирян на захист церкви як третьої особи. Адвокат Микита Чекман також заявляв, що на підтримку УПЦ прийшов лист від патріарха Болгарської православної церкви Даніїла. Зробимо ремарку: Даніїл (Ніколов) відкрито підтримує російське вторгнення в Україну, не визнає ПЦУ, також його вважають головним лобістом того, що Болгарія блокує санкції проти патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва).
І в цій справі судовий футбол триватиме довго, адже і судді, і влада загалом грають з церковниками в піддавки. Давно перезріли зміни до закону, ухваленого два роки тому, а спроби затягувати процес ліквідації УПЦ МП у судах підтвердив недосконалість процедур. "Ділова столиця" розглядала кілька кроків, які могла б зробити держава, однак станом на сьогодні нічого не зроблено. Очевидно, у високих кабінетах є лобісти недоторканності московської церкви. До прикладу, саме зараз триває хресна хода прихожан російської церкви до Почаївської лаври — поліція, схоже, навіть охороняє ходунів.
Протягом останнього часу також помітно зменшилася кількість справ, в яких фігурують московські попи. Колись ними займалась СБУ, зараз підозри клірикам МП оголошують вкрай рідко. Остання за часом – колишньому священику Мукачівської єпархії, який утік до Криму ще у 2015 році. На початку серпня 15 років тюрми дали священику, який коригував російські удари по Донеччині. Але це — дрібні випадки. Онуфрій та його найближче оточення лишаються недоторканними і доки так буде, доти московські попи та їхні адвокати відчуватимуть, що політичні вітри для них — сприятливі.
