«Там, где был поднят русский флаг, он спускаться не должен», - заявив спецпредставник «кремлівських чекістів» колишній наче-українець Владімір Медінскій, коментуючи підсумки чергового туру тристоронніх переговорів щодо закінчення російсько-української війни. Що ж, професійний російський історик і політолог укотре продемонстрував певне знайомство з історією Російської імперії, процитувавши імператора Ніколая І. До цього цілком у дусі традицій імперської політики він додав: «Россия будет удовлетворена переговорами только после победы и подписания мира на своих условиях».
Останню тезу поки що, як то кажуть, винесімо за дужки. Сфокусуємося на прикладеній до сьогодення цитаті. Згадаймо: під час повномасштабної війни де тільки російський прапор не з’являвся! Київщина, Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Миколаївщина… Навіть у Києві та Харкові він часом вигулькував, коли туди проривалися рашистські ДРГ. Ба більше: така ДРГ атакувала блокпост у Вінниці! То що, все це тепер – Росія? Ба більше: а хто сказав, наче максима Медінского стосується лише України? На теренах Грузії, і чималих, у 2008 році він теж красувався. У Таджикистані стояли російські бази, а Вірменії – ще стоять… А як щодо Придністров’я? І колишньої Югославії, де російські «миротворці» під російським прапором теж світилися, граючи роль фактичних союзників сербських терористів?
Утім, найшвидше, йдеться не лише про держави, де росіяни «тримали прапор» після розпаду СССР. Із 2021 року РФ на найвищих рівнях – в тому числі й на останніх переговорах – вимагає різкого скорочення сил і ресурсів НАТО у Центрально-Східній Європі, тобто на теренах колишніх совєтських сателітів і колоній (як-от країни Балтії). Притомні західні аналітики (а таких чимало) вважають: ідеться про перший етап намагань відродити політичний контроль Москви над цими державами плюс фактично роззброїти нових членів Альянсу – Швецію та Фінляндію.
Про Закавказзя, Казахстан і Центральну (колишню Середню) Азію й говорити не доводиться – там ідуть відповідні процеси, от тільки Китай і Туреччина заважають. Цікаво, що про «повернення» Синьцзяну, Маньчжурії, Порт-Артуру чи Північної Кореї жоден Медінскій не наважиться говорити, навіть подумки, бо боїться «дядечка Сі» більше, ніж безпосереднього шефа…
А де ще в Європі стирчали російські прапори? Фінляндія, країни Балтії, Польща (кількаразово), Берлін і Париж, Болгарія, Едірне (Туреччина), Валахія та Молдова (румунська), ціла купа питомо грецьких островів у Середземномор’ї… І це лише власне російські прапори, а не совєтські. На Закавказзі – на горі Арарат і територіях, що належать нині Туреччині, на південному, наразі іранському, березі Каспію. А якщо брати до уваги й совєтські – то це вся північна половина Ірану й Афганістан. Ось так.
І нарешті. На подарованому півтора роки тому Путіним Трампу через Віткоффа портреті американського президента прапор США має лише 47 зірок. Ясна річ, Трампу портрет сподобався, бо він уявив, наче це його честь – як 47-го президента США – змінено державний символ «великої Америки». Та справа, схоже, куди простіша. Самозакоханий персонаж із Білого дому одержав своєрідну «чорну мітку» – мовляв, Америка невдовзі втратить три штати, а саме Аляску, Гавайї та Каліфорнію, де в ХІХ столітті були колонії Російської імперії та стирчали російські прапори. Перспектива цілком реальна, якщо Трамп продовжуватиме свою політику, здатну призвести до загострення всіх внутрішніх конфліктів, а то й громадянської війни…
Принаймні, у Москві бачать Штати куди нікчемнішими за Китай, і це відчувається за багатьма ознаками. І КНР бачить цю нікчемність, відкрито зосереджуючи значні воєнні сили для «мирного возз’єднання» з Тайванем.
А загалом наче-історик Медінскій мав би пам’ятати, куди завела Ніколая І «прапорна політика». До катастрофи у Кримській війні, до втрат певних територій і до самогубства. І куди призвела його однодумців Гітлера і Геббельса настанова на «війну до переможного кінця». Теж до самогубства. Чи. можливо, Медінскій уже підготував для себе пістолет з одним патроном?
