Незважаючи на масштабні санкції та значне посилення експортного контролю, військова продукція з Європейського Союзу продовжує надходити до Росії через посередників у третіх країнах. 
Згідно з новим дослідженням інституту
IFO та EconPol Europe, ключовими вузлами в цій схемі стали Туреччина та Китай.
Аналітики з'ясували, що більше третини всіх товарів, на які накладено санкції, — близько 36 відсотків — потрапляють на російський ринок саме через турецьку територію. На частку материкового Китаю припадає 23 відсотки поставок, ще 16 відсотків проходять через Гонконг, а 10 відсотків — через Об'єднані Арабські Емірати. Експерт IFO з торгівлі Феодора Теті зазначила, що хоча ЄС значно розширив заборони з початку 2024 року, військова продукція все одно знаходить непрямі шляхи до Росії.
Згідно зі статистикою, в останні три місяці 2024 року обсяг експорту з ЄС до Росії через треті країни склав приблизно 6 відсотків від рівня, зафіксованого до початку військових дій. Це свідчить про зниження ефективності схем обходу, оскільки в період з вересня 2022 року по січень 2024 року цей показник був значно вищим і становив від 13 до 24 відсотків щомісяця. Дослідники підкреслюють, що їхні дані враховують тільки офіційно зафіксований непрямий експорт. Такі методи, як контрабанда приватними особами або надання підроблених документів про походження товару, не увійшли до звіту, тому представлені цифри відображають лише мінімально можливий масштаб обходу санкцій.
У 2024 році європейське законодавство було істотно посилено: тепер відповідальність за порушення санкційного режиму несуть навіть ті постачальники, які могли або повинні були знати про можливість реекспорту їх товарів до Росії. Під повну заборону потрапили всі 42 категорії продукції військового призначення, які раніше систематично виявлялися в уламках російських бойових систем. ЄС також почав вводити точкові санкції проти конкретних фірм-посередників, залучених до ланцюжків поставок.
Дослідження базувалося на детальному аналізі російських митних декларацій на рівні окремих угод, що дозволило експертам порівняти реальні обсяги імпорту високотехнологічних компонентів до Росії до і після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
